Закон про банкрутство стане причиною припинення банківського кредитування

Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у новій редакції, яка діє з 19 січня 2013 року, стане причиною припинення банківського кредитування реального сектора економіки.

Про це «Мінфіну» розповіли у Незалежній асоціації банків України (НАБУ).

Так, згідно з нормами цього Закону, кредитори, вимоги яких забезпечені заставою (власне, якими і є банки), повністю відсторонені від участі в судових процесах, у контролі над процедурою банкрутства та реалізації активів боржника, у тому числі і заставного майна. На всіх стадіях процесу банкам, як кредиторам, надано лише право дорадчого голосу.

Зокрема, забезпечений кредитор, згідно із Законом, не є стороною у справі про банкрутство, а лише учасником. Це практично позбавляє банки можливості впливати на процес повернення заборгованості збанкрутілого позичальника або оскаржити рішення у справі. Така норма суперечить Господарського процесуального кодексу України, згідно якого всі кредитори мають рівні права у вирішенні долі боржника та його майна.

У НАБУ вважають, що введені на початку 2013 року норми Закону порушують низку інших норм законодавства та Конституції України і створюють правові колізії, тобто є нікчемними.

Наприклад, серед іншого, ст. 43 Закону про банкрутство передбачає, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Це суперечить нормам чинного законодавства, згідно з яким оцінку майна боржника повинен здійснювати суб’єкт оціночної діяльності, склав кваліфікаційний іспит та одержав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача. Більш того, відповідно до Закону про оцінку, оцінка майна у випадках її обов’язкового проведення, виконана не суб’єктом оціночної діяльності, визнається недійсною.

З моменту вступу в силу нової редакції Закону про банкрутство взагалі нівелюється поняття застави як способу забезпечення грошових зобов’язань боржників. Фактично, враховуючи, що кредити суб’єктам господарювання займають більше 70% загального портфеля, цей Закон може похитнути рівновагу банківського сектору України.

Крім того, банківські установи мають безліч практичних прикладів, коли заставне майно знецінюється як внаслідок об’єктивних обставин, так і з-за умисних дій боржників.

Перераховані норми Закону щодо оцінки майна банкрута і можливість затягування процесу продажу активів (закон не передбачає жодних термінів і відповідальності за такі дії) надають зацікавленим особам фактично безмежні перспективи для використання процедур банкрутства з метою ухилення від повернення отриманих кредитів.