Європейська криза української нерухомості не страшний?

У наступний рік Україна вступить з нереалістичним бюджетом, фантастичними макропоказниками розвитку, які не будуть мати нічого спільного з дійсністю і курсом національної валюти, схильним високої волатильності.

Все це негативно позначиться на економіці країни, яка буде падати, а не рости. Це зрозуміло вже зараз, тому райдужні показники бюджетної резолюції 2013 не повинні нікого вводити в оману.

У Єврозоні прогнозується рецесія. Ринки будуть стагнувати, або жити виключно за рахунок спекулятивних операцій, що підігріваються різними варіаціями «кількісного пом’якшення по-європейськи», а простіше кажучи – за допомогою накачування банківського сектора нічим не забезпеченими емісійними грошима Європейського центробанку. Ніяких інших джерел підтримки падаючої економіки Європи не існує, якщо, звичайно, не розглядати можливість розпаду єврозони і повернення до національних валют частини аутсайдерів (Греції, Португалії, Іспанії і т. д.). Попит на основні експортні позиції України в ЄС вже скоротився і буде скорочуватися далі.

Не слід забувати і про ринки інших країн. Протекціоністські заходи Митного союзу також будуть перекривати дорогу для продукції українських металургів в Росію, Казахстан, Білорусь. Зниження економічного зростання в Китаї, що прогнозується на 2013 рік, зменшить і його частку покупок продукції українських металургів. У результаті, всередині країни буде надлишок пропозиції металу.

Якщо комусь здається, що це призведе до переорієнтації на внутрішнє споживання, то про це можна забути. Україна виробляє продукти з низьким ступенем переробки, які практично не потрібні всередині країни самі по собі. Верстатобудування – згасає, оборонка – теж. Для фінансування інфраструктурних проектів у уряду немає ні грошей, ні реальних програм залучення інвестицій.

Низький рівень офіційної інфляції боляче вдарить по бюджету і змусить Кабмін запустити друкарський верстат або шукати нових кредитів.Мало того, низький рівень офіційної інфляції боляче вдарить по бюджету і змусить Кабмін запустити друкарський верстат або шукати нових кредитів. Згідно з даними Держстату, з початку року в Україні дефляція 0,4%. Нагадаю, що плановий показник інфляції – 7,9% в рік. Зниження інфляції призведе і до зниження надходжень у бюджет, так як номінальний ВВП буде менше. Якщо до кінця року збережеться така ж дефляція, то ВВП недорахується як мінімум 120 млрд грн, а держбюджет – 40 (!) млрд грн надходжень.

Висока волатильність курсу гривні і девальваційні ризики будуть основними чинниками, які вплинуть на процентні ставки по іпотеці. Державна програма іпотечного кредитування працювати не буде взагалі, тому що розрахована на компенсацію граничної ставки в 16% (3% вартості кредиту сплачує покупець, а 13% ? держава). Проте вже зараз прибутковість депозитів набагато вище.

Вартість кредитування, відповідно, – на 5-6% вище. Кредитувати фізосіб у валюті заборонено. Отже, житлова нерухомість кредитуватися буде в дуже незначних обсягах.

Ситуація з комерційною нерухомістю трохи краще, але теж далека від райдужної. До того ж ризики суттєвої девальвації гривні, які вже зараз вираженні в котируваннях кредитно-дефотных свопів України на рівні 870-950 пунктів, говорять про те, що в найближчі півроку очікується падіння гривні мінімум на 9-18%. Розуміючи це, банки пропонують законодавчо закріпити можливість змінювати процентні ставки по кредитах в односторонньому порядку, не інформуючи позичальників про подібної операції. В таких умовах кредитування буде нагадувати різновид рулетки.