Які права отримали кредитори і позичальники?

Депутати погодилися підвищити захист прав кредиторів і банківських вкладників. Зокрема, Верховна Рада схвалила всі президентські поправки і повторно прийняла закон№3672–VI “ПРО внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг”.

Так яку правову захист тепер чекати кредиторів і споживачів фінансових послуг.

Положення законопроекту щодо захисту прав кредиторів:

– врегулюють порядок застосування закону україни “Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом” (далі-Закон про банкрутство) до фізичних осіб-підприємців. Відсутність правової регламентації даного питання створює на практиці юридичні колізії. Зокрема, сформувалася неоднозначна судова практика, згідно з якою зобов’язання фізичної особи, не пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності (в т. ч. за споживчими кредитами) припиняються в силі його визнання банкрутом суб’єкта підприємницької діяльності і недостатності майна для задоволення всіх вимог до цієї фізичної особи;

– встановлюють механізм офіційного оприлюднення ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів на сайті Вищого господарського суду для вирішення проблеми штучних маніпуляцій і приховування від кредиторів інформації про банкрутство (що має місце в разі його публікації в друкованих ЗМІ з обмеженим обігом);

– закріплюють вимоги щодо необхідності повідомлення арбітражним керуючим комітету кредиторів про час, місце та умови продажу заставного майна (шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення);

– усувають законодавчі колізії між нормами закону про заставу (передбачають звернення стягнення на заставлене майно в т. ч. на підставі виконавчого напису нотаріуса) і закону про забезпечення вимог кредиторів, норми якого не вказують на виконавчий напис нотаріуса як на правову підставу для звернення стягнення на рухоме майно боржника). Це стало причиною винесення судових рішень, якими виконавчі написи нотаріусів за нотаріально посвідченими договорами застави рухомого майна визнавалися недійсними, незважаючи на пряму вказівку закону про заставі про можливості застосування виконавчого напису як підстав для звернення стягнення на передане в заставу майно;

– уточнюють процедури звернення стягнення на житло і виселення зареєстрованих мешканців з житла, яка була придбана ними за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення;

– встановлюють можливості процесуального правонаступництва при заміні сторони у судовому процесі у випадку відступлення права вимоги за кредитними договорами;

– дозволяють можливість розкриття банківської таємниці за простроченими кредитами іншим особам без згоди позичальника.

Положення законопроекту щодо захисту прав позичальників:

– уточнюють, що особі, яку виселяють, надається постійне житлове приміщення, зазначене в рішенні суду або постанові прокурора;

– забороняють надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України;

– збільшують перелік вартості кредитних умов, що зобов’язаний повідомити кредитодавець перед укладенням договору про надання споживчого кредиту, а саме: орієнтовна сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом і вартість усіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов’язаних з одержанням кредиту та укладення договору про надання споживчого кредиту;

– встановлюють, що споживач не зобов’язаний сплачувати кредитодавцеві додаткові комісії разом із зазначеними в чинному законодавстві будь-якими зборами, відсотками або іншими вартісними елементами кредиту, які не були зазначені в договорі;

– встановлюють, що кредитодавець не має права встановлювати в договорі про надання кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою не визначеними чинним законодавством;

– збільшують перелік обов’язкового зазначення в договорі про надання кредиту, а саме:

• детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов’язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладення договору про надання споживчого кредиту;

• умови дострокового розірвання договору;

– виключають положення ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, згідно з яким у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках;

– уточнюють норми щодо права споживача дострокового повернення споживчого кредиту:

• – споживач при достроковому поверненні споживчого кредиту сплачує відсотки за користування кредитом та вартість всіх послуг, пов’язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту за період фактичного користування кредитом;

• кредитор не має права відмовити споживачу в прийнятті платежу при достроковому поверненні споживчого кредиту;

• кредитор не має права встановлювати споживачу будь-яку плату при достроковому поверненні споживчого кредиту.

– збільшують термін отримання права кредитодавцем відповідно до договору про надання кредиту внаслідок затримання сплати частини кредиту, термін виплат по якому не настав, та / або відсотків за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою та за споживчим кредитом на придбання житла з одного календарного місяця до не менш трьох календарних місяців;
– встановлюють, що кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію заборгованості за договором про надання кредиту;

– встановлюють, що кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача про передачу третій стороні своїх прав за договором про надання кредиту.

Президент “поправив”:

1. Кримінальна відповідальність за надання завідомо неправдивої інформації органам державної влади, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності загрожує суб’єктам злочину, а не фізичним особам.
2. Боржник за невиконання вимог законодавства при процедурою порушення справи про банкрутство несе відповідальність за законом, а не за законодавством.
3. Відмовлено у внесенні запропонованих змін щодо відтермінування введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржником, відносно якого порушена справа про банкрутство.
4. На етапі розпорядження майном дозволили скасувати арешт, накладений на майно боржника, яке є предметом застави, чи інші обмеження щодо розпорядження майном, що є предметом застави боржника.
5. Конкурсному кредитору не дали прав на подачу боржнику та господарському суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
6. Не підтримана норма закону, за якою організація продажу предмета іпотеки покладається на організатора прилюдних торгів, яка притягається на конкурсній основі органами державної виконавчої служби. Як прояснивается, зміни пов’язані з певними ризиками, оскільки виключається проведення процедури реалізації арештованого майна на конкурсній основі у разі, якщо є тільки один організатор.
7. Не скасували введення мораторію на примусову реалізацію майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 %.