Яке житло воліє середній клас?

Середній клас вирішує своє квартирне питання дуже прагматично – як не крути, а це одна з основних інвестицій в житті.

Вимоги середнього класу до житла прості: кількість кімнат у квартирі дорівнює числу членів сім’ї + 1, розташування в районі з розвиненою інфраструктурою і благополучним соціальним оточенням.

Небажання витрачати час на тривалі переїзди від будинку до офісу і назад плюс активний спосіб життя – ці два фактори керують вибором житлових «квадратів» у представників середнього класу. Саме тому «білі комірці» вибирають райони з гарною інфраструктурою і благополучним соціальним оточенням.

«Ідеальне житло – це простора квартира в будинку якісної споруди, розташованому в зручному місці з інфраструктурою, важливо наявність парковки і магазинів поблизу. Наш будинок у Києві на Осокорках майже в усьому задовольняє цим вимогам, тільки от зелені не вистачає», – ділиться своєю думкою про житло для середнього класу недавно переїхав з Дніпропетровська керівник компанії «Перша рейтингова система» Дмитро Солдатов. На придбання квартири в Києві йому з дружиною довелося взяти кредит.

«Ми продали свою нерухомість в Дніпропетровську, а тут, внісши 70% власного внеску, залучили на залишок іпотечний кредит», – розповідає пан Солдатов. Площа його квартири – 98 квадратних метрів – цілком підходить для проживання сім’ї з трьох-чотирьох чоловік (зараз в сім’ї одна дитина).

Необхідність проживання саме в міських кварталах середній клас пов’язує з транспортними проблемами і потребами в інфраструктурі. Забезпечити швидкий і ефективний доступ до всіх необхідних сервісів, а також отримати «міський» спосіб життя при проживанні в заміському будинку може дозволити собі в Україні тільки дуже заможна родина. Наприклад, дітей доводиться возити в міський дитсадок або школу, записувати на якісні і, як правило, віддалені від будинку гуртки та спортзали, у разі необхідності привозити додому лікарів або викладачів – все це поки дуже незручно і невигідно.

І все ж у перспективі багато нинішні городяни пов’язують своє життя з заміської ідилією. «Я замислююся про будівництво власного приватного будинку, з задоволенням жив за містом», – зазначає Дмитро Солдатов. Ось тільки для цього його родині доведеться обзавестися двома автомобілями, а дитині – стати старшокласником.

Перші метри

Самотньому самостійного «білому комірцю» c дружиною, але без дітей замислюватися про дорогих і просторих квартирах ніколи – потрібно заробити, принаймні, на однокімнатну. А вже потім вивчати шляхи розширення площі. Прагнучи в’їхати в своє житло, поки ще бездітні «середньокласники» навіть не завжди прискіпливо аналізують місце, де знаходиться будинок. Адже для них головне – сам факт наявності власної житлоплощі.

Дуже часто першою квартирою для представника середнього класу стає невелика «одиничка» площею 33-42 кв. м у будівлі ще періоду СРСР (70-80 років). Таке житло привабливо з точки зору ціни. Зокрема, в столиці придбати квартиру в районі станції метро Чернігівська можна за 50-56 тис. дол. А от при виборі нового будинку (побудованого протягом останніх п’яти років) витрати «среднеклассника» на придбання житла збільшуються до 65-72 тис. дол. Такий варіант прийнятний, якщо можна продати вже наявну нерухомість і, додавши бракуючу суму, купувати що придивилася квартиру в новенькому будинку. Але, на жаль, не у всіх представників середнього класу є що продавати.

На покупку першої – однокімнатної квартири зараз рідко беруть кредити. Хіба що на меншу частину суми (до 30%), необхідну для покупки. Причина проста – високі ставки по іпотеці і зазвичай низький офіційно підтверджений дохід. І, крім того, далеко не всі «білі комірці» морально готові жити в борг. Основний ресурс для першої покупки квартири – це власні накопичення та позичені у рідних кошти. Щоб накопичити 70-80% вартості столичної «одинички», багатьом достатньо 3-4 років – якщо відкладати щомісяця на депозит 8-16 тис. грн. Це цілком по силам, наприклад, кваліфікованому програмісту або бездітній парі непогано заробляють вчорашніх випускників пристойного вузу.

Молодим спеціалістам купівлі першого житла часто допомагають батьки. «Моя однокімнатна – це фактично подарунок від батьків, які мріяли про те, щоб я жила не на знімній квартирі, а у своїх власних «квадратах», – ділиться історією придбання свого житла киянка Дарина Мельник. За її словами, батьки інвестували 55 тисяч доларів у будівництво квартири два з половиною роки тому, і ось вже рік як будинок побудований, ремонт завершений, і півроку Дарина живе у своїй власній квартирі у столичному районі Позняки.

Просторіше і комфортніше

«Трикімнатна квартира завжди була моєю мрією. Коли у нас з чоловіком народилася дитина, ми жили у дісталася мені у спадок однокімнатної. Після кризи, коли ціни на нерухомість просіли і з’явилося розуміння, де, що і скільки коштує, ми зважилися продати однокімнатну і в кредит взяти трикімнатну. На щастя, різниця в ціні між проданою і придбаної квартирою виявилася невеликою, в банку ми зайняли 20 тисяч доларів», – розповіла проживає в Донецьку Вікторія Носова. За її словами, погасити кредит сім’я розраховує протягом п’яти років.

Історія Вікторії досить типова. Програма нарощування жилплощали середнім класом зазвичай виглядає саме так: продаж однієї квартири і покупка інший з доплатою за рахунок накопичених самостійно коштів, або за допомогою банківського кредиту. При цьому регіон, де проживає родина, не має ніякого значення: що у Львові, що в Києві більшість «білих комірців» розширюють житловий простір саме так.

Настільки ж часто вибирається й інший спосіб покупки більш просторої квартири – через інвестування на етапі будівництва. Як правило, відразу забудовнику оплачується 40-60% вартості квартири, а потім протягом року-трьох сім’я платить щомісяця в розстрочку, погашаючи іншу суму. Іноді для цього доводиться продати своє колишнє житло і до закінчення будівництва будинку жити в орендованій квартирі. Купуючи двох– і трикімнатні квартири, «середньокласники» вже більш прискіпливо оцінюють якість споруди та район, де сім’ї належить жити. Причина зрозуміла – з’явилися в родині діти потребують якісного соціального оточення і хорошої інфраструктури. При виборі житла важливо, щоб будинок був неподалік від станції метро чи не занадто далеко від жвавих міських магістралей. Ідеально, якщо на машині від дому до центру міста можна дістатися за 15-25 хвилин. Важливі також паркінг, наявність в пішій доступності супермаркетів, дитячого садка та поліклініки, а також хорошої школи.

Площі трикімнатних квартир, пропонованих на вторинному ринку, складають 60-75 кв. м, на первинному – 80-122 кв. м. Ціна питання придбання трикімнатної квартири в столиці – 80-120 тис. дол. У містах-мільйонниках придбати трикімнатну у прилеглих до центру районах сьогодні можна за 45-75 тис. дол. Столичним жителям квартира обійдеться приблизно в 2-3 річних доходу сім’ї, жителям міст-мільйонників – в 2,5–4 річних доходу сім’ї.

Заміська свобода

Сказати, що середній клас весь як один прагне жити за містом, сьогодні не можна. Все-таки, як ми вже згадували на початку статті, життя більшості «білих комірців» тісно пов’язана з міською інфраструктурою. Тим не менше, частина среднеклассников все ж таки вирішується на життя за містом: коли діти стають старшими, а доходи – відчутно вище.

Нерідко це відбувається, якщо раптом підвертається вигідну пропозицію, яке дозволяє продати вже наявне міське житло і без надто великих додаткових інвестицій переїхати в приватний будиночок площею 80-160 кв. м, розташований не далі, 35 км від Києва або 15-20 км від міста-мільйонника.

«Я ніколи не думав, що буду жити на віддалі від міста, однак після 40 років життя раптом стає іншою, тебе просто тягне до природи, і з’явилася мрія – затишний будиночок у селі в оточенні гіллястих дерев, неподалік – річка. Я реалізував свою мрію два роки тому, і дуже цьому радий», – розповів «Грошам» ріелтор Валерій Бондар. Деякі сім’ї переїжджають в приміські котеджні містечка, де побудовані таунхауси. Щоб придбати двокімнатну квартиру в будинку такого типу неподалік від столиці, «среднеклассникам» доводиться інвестувати 60-80 тис. дол. Також цікавим рішенням для втілення мрії про заміського життя для середнього класу стає покупка частини будинку – часто забудовники пропонують будинки, розраховані на проживання двох сімей – з автономними виходами. У містечку Family House (Боярка) продаж – котедж на дві сім’ї, площа кожного – 130 кв. м, а ціна – 135 тис. дол. Іноді такі будинки набувають сім’ї-родичі або близькі друзі.

Ренту замовляли?

Наступний етап – придбання нерухомості додатково до тієї, в якій живе сім’я. Мотиви можуть бути різними – від підготовки стартового майданчика для підростаючих дітей, до формування джерела пасивного доходу (від здачі житла в оренду). Зазвичай для такої мети набувають відносно недорогі однокімнатні квартири в районах з гарною транспортною розв’язкою.

Така нерухомість ліквідна, її неважко продати в разі необхідності – і від охочих не буде відбою. Так і для здачі в оренду однокімнатна квартира в непоганому районі теж підійде ідеально.

Як правило, такі придбання «середньокласники» дозволяють собі вже після 40 – коли рівень поточних доходів і наявність власного житла дозволяють задуматися про інвестування у придбання додаткової нерухомості.

Найприкріша помилка при купівлі нерухомості – не врахувати того, що з часом вимоги членів сім’ї до місця проживання неодмінно зміняться.

Досвід читача:

Даша Павлова, дитячий і сімейний фотограф

До недавнього часу я не бачила себе поза міста. Якщо чесно, мене відверто лякала перспектива жити за містом. Але ціна нерухомості в столиці настільки висока, що всі спроби навіть подумати про покупку власного житла просто припинялися моїм чоловіком. Моя думка про заміської нерухомості змінилося тільки недавно, коли наші друзі перебралися в орендовану квартиру в передмістя. Виявилося, що навіть без автомобіля можна без особливих проблем добиратися на роботу, а існуюча інфраструктура, зокрема дитяча, мало чим поступається київської. Ціни на житло майже вдвічі нижче. Загалом, ми прийняли рішення, що будемо пробувати. Ідеальний для мене варіант – невеликий приватний будинок площею 100-130 квадратних метрів в межах міста. Але ціна такої нерухомості для нас непідйомна. Тому довелося змінити ідеалам і розглянути аналогічний варіант в найближчому передмісті столиці. Оптимальними за ціною та інфраструктурі виявилися райони Бучі, Ірпеня, Ворзеля. Ми свій вибір зупинили на дуплексі – це здоровий компроміс між бажанням жити в приватному будинку і доступністю такого житла.

Дарина Нікольська, PR-менеджер

Проживши понад 5 років на знімній квартирі в столиці, я одного разу вирішила підсумувати кошти, які я щомісяця віддаю за оренду однокімнатної в районі метро Либідська. Не те, щоб я здивувалася, просто вирішила, що за цей час я б змогла виплатити пристойну частину такої ж квартири в новобудові на Позняках. Після невеликого дослідження ринку я зрозуміла, що найдешевше купити квартиру в новому житловому комплексі за містом: Бровари, Васильків, Ірпінь. Така квартира може обійтися в 30-40 тис. дол. Але після пари переглядів я зрозуміла, що кожного ранку добиратися 20 хвилин до Києва і потім ще 30-50 хвилин до центру, а може, і в пробці постояти години півтори-два, – це занадто. Однокімнатні квартири в новобудовах Києва теж мають плюси і мінуси. Основний мінус – ціна. Тому я для себе знайшла оптимальний варіант: квартира на вторинному ринку в Києві. Ідеальне для мене житло розташоване близько до центру міста, поруч з метро, в новому будинку з гарною інфраструктурою: банки, кафе, тренажерний зал, магазини. Квартира обов’язково повинна бути з великим балконом, я дуже люблю влітку читати на балконі і пити чай. А взагалі для мене ідеальна житлова нерухомість – це моя нерухомість.

Як середній клас обзаводитися нерухомістю

23-28 років

Склад сім’ї – 1-2 людини

Інвестиція – 12/60 тис. дол.

Підсумок – власна однокімнатна квартира

28-35 років

Склад сім’ї – 2-3 людини

Інвестиція – 8/30 тис. дол.

Підсумок – власна двокімнатна квартира

32-42 років

Склад сім’ї – 3-5 осіб

Інвестиція – 16/40 тис. дол.

Підсумок – власна трьох-чотирикімнатна квартира

37-50 років

Склад сім’ї – 3-5 осіб

Інвестиція – 12/60 тис. дол.

Підсумок

власна трьох-чотирикімнатна квартира або заміський будинок

+ одна або дві однокімнатні квартири

Примітка:

12/30 тис. дол. – означає, що для придбання нерухомості або для зміни меншого житла на більше потрібно зазначена сума орієнтовно. В першому випадку – у містах-мільйонниках або просто великих містах у районах, наближених до центру. У другому випадку – те ж саме, але в Києві.