Як захиститися від кредиторів?

У жовтні Президент України В. Янукович підписав Закон України №3795-VI «ПРО внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» (далі – Закон), який набрав чинності 16 жовтня. Чи зможе цей Закон виправдати всі возлогаемые на нього очікування?

Автори законопроекту зазначали, що однією з головних його цілей є захист інтересів сторін кредитних правовідносин та підвищення рівня взаємної відповідальності. Новий закон був довгоочікуваним як для кредиторів, так і для позичальників. Але чи виправдовує він ці очікування? Чи зможе Закон виконати покладені на нього завдання?

На ці питання «Багнет» відповіли партнер ЮК «Москаленко і партнери» Анастасія Москаленко і юрист Анцут Еліна.

За їх словами, Законом було внесено безліч змін в Цивільний, Житловий, Кримінальний кодекси України, Закони України «Про захист прав споживачів», «Про іпотеку» та ін. Експерти закликають критично розглянути найбільш важливі нововведення для споживачів кредитних послуг.

По-перше, змінилася процедура виселення з житлових приміщень. Позитивним моментом є те, що тепер у рішенні суду обов’язково має зазначатися житло, яке надається виселюваним громадянам. Однак у той же час Законом встановлена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Для позичальників це означає підвищення ризику зловживань з боку банків і фінансових установ, які можуть скористатися правовою необізнаністю споживачів, що призведе до обмеження конституційних прав громадян (право громадян на захист у суді).

Крім того, Закон ввів норму, згідно з якою одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житловим приміщенням.

Без сумніву, таке законодавче положення може негативно відобразитися на правах позичальників, так як воно встановлює законодавче зобов’язання суду прийняти конкретне рішення», що не забезпечує рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Що стосується змін у кримінальному законодавстві, то споживачам фінансових послуг слід пам’ятати про наступне: тепер суб’єктом злочину «шахрайство з фінансовими ресурсами» може бути будь-яка фізична осудна особа, яка досягла 16 років. Так, позичальника тепер можна притягнути до відповідальності за вчинення такого злочину у зв’язку з поданням ним недостовірних документів, наприклад, неправдивої довідки про доходи для отримання кредиту.

Крім того, нововведення кримінального законодавства передбачають, що розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з заставним майном є злочином, що карається штрафом, арештом чи навіть обмеженням волі.

Таким чином, позичальникам банків слід бути обережними з використанням свого заставленого майна, яке може призвести до його пошкодження, зменшення або іншим незаконним діям».

На жаль, зазначені законодавчі нововведення спрямовані скоріше на захист прав кредиторів і піддаються юристами жорсткої критики, проте вони вступили в силу і позичальникам слід їх дотримуватися.

Тим не менше, ряд положень нового Закону все ж таки спрямований на захист прав споживачів фінансових послуг. Найбільш значним нововведенням є заборона видачі споживчих кредитів в іноземній валюті, що буде сприяти фінансовій стабільності і зміцнення національної валюти.

Хоча при цьому дана норма, швидше за все, призведе до того, що споживче кредитування стане менш доступним для більшості населення у зв’язку з підвищенням процентних ставок по кредитах у гривні.

Позитивно для споживачів кредитів доповнено норма Цивільного кодексу України щодо свободи волі сторін при укладенні договору, на яку регулярно посилалися українські суди, виправдовуючи кабальні умови більшості договорів споживчого кредитування.

Тепер у договорах за участю фізичної особи – споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів, що спрямоване на захист інтересів позичальників. Крім того, запроваджено норму, згідно з якою запроваджено два види процентних ставок за кредит: фіксовані і змінні.

Фіксована процентна ставка не може змінюватися протягом усього строку кредитного договору. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

В кредитному договорі повинен встановлюватися порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Дана норма критикувалася Головним юридичним управлінням апарату Верховної Радою України щодо звужень конституційних прав громадян можливим зловживанням банками використання змінюваної процентної ставки, проте народні депутати не прислухалися до цих зауважень.

Радісними для позичальників за споживчими кредитами є нововведення Закону України «Про захист прав споживачів», які передбачають:

  • заборона надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України;
  • обов’язок кредитора повідомляти споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов’язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;
  • заборона кредитору встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів»;
  • заборона будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, не менше кегля шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону;
  • заборона кредитору відмовляти споживачу в прийнятті платежу у разі дострокового повернення кредиту та встановлювати споживачу будь-яку додаткову плату, пов’язану з таким поверненням;
  • можливість вилучення продукції чи застосування іншої санкції кредитором при затримки споживачем сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше – на три календарні місяці.

Важливою для позичальників є новація Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання права кредитору проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. Згідно з новою нормою Закону України «Про захист прав споживачів» узаконені такі бажані для переважної більшості позичальників, шляхи здійснення реструктуризації:

  • надання позичальникам відстрочки сплати суми основного боргу за договорами про надання споживчого кредиту на строк не більше трьох років;
  • продовження строку договору про надання споживчого кредиту з урахуванням обмежень, що діють у банках, та обставин щодо фінансового стану позичальника;
  • зміна механізму нарахування відсотків таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала 35 відсотків сукупного місячного доходу сім’ї;
  • поділ існуючого кредитного зобов’язання в іноземній валюті за кредитним договором на:
  • зобов’язання, забезпечене іпотекою, у розмірі залишку кредиту на момент реструктуризації, вираженого в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту;
  • зобов’язання, не забезпечене іпотекою, у розмірі різниці залишку кредиту в гривнях за курсом на момент реструктуризації та залишку кредиту в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту, яке повністю виконується в кінці строку договору про надання споживчого кредиту.
  • Крім того, банк має право при реструктуризації звільнити позичальників від сплати будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов кредитних договорів, що виникли до дати такої реструктуризації.

У разі, якщо позичальник у повному обсязі та своєчасно виконає реструктуризовані зобов’язання за кредитним договором протягом трьох років з дня реструктуризації боргу, банк має право на щорічне зменшення на 0,5 відсотка суми основного непогашеного боргу протягом наступних п’яти років з віднесенням зазначеної суми до складу витрат банку.

І все б було добре при використанні цих позитивних для позичальників норм, якби не одне велике «АЛЕ».

Найбільш цікавим розділом нового Закону є «Прикінцеві положення», яким жирно перекреслюються всі його благородні цілі. Згідно з останнім розділом Закону його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Згідно теорії і практики права це положення просто абсурдно і суперечить ст. 58 Конституції України і Рішенням Конституційного Суду України, ст. 5 Цивільного кодексу України.

Спробуємо розібратися в механізмі застосування цієї, явно невдало сформульованої, норми Закону. Наприклад, якщо відносини за договором споживчого кредиту виникли до прийняття нового закону, але тривають після його прийняття, дія цього закону не буде поширюватися на такий кредитний договір.

Виникає обґрунтоване запитання: які ж тоді норми повинні застосовуватися до правовідносин, які виникли після вступу в силу нового Закону, але випливають з кредитних договорів, укладених до 16 жовтня 2011 р.? Адже норми законів у попередній редакції вже втратили чинність і застосовуватися явно не можуть.

Таким чином, новий Закон «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» вніс багато позитивних моментів у сферу законодавчого захисту прав споживачів фінансових послуг, проте паралельно з цим ряд змін таку захист обмежує.

Крім того, пункт Закону про нерозповсюдження його положень на кредитні договори, укладені до її вступу в силу, робить практично неможливим досягнення проголошеної мети посилення законодавчого захисту прав споживачів фінансових послуг, оскільки повністю обходить стороною вже укладені кредитні договори та створює підстави для плутанини в застосуванні нововведень законодавства.