Українцям не варто розраховувати на доступне житло, – думка

Чергова версія програми «Доступне житло» — хороший передвиборний хід і відмінний привід взяти побільше грошей з бюджету.

Уряд знову спробує забезпечити українців квартирами. Про старою програмою «доступне житло», судячи з усього, мова вже не йде. Компенсація державою 30% вартості житла в споруджуваних об’єктах або відшкодування відсоткової ставки за іпотечним кредитом, незважаючи на багатомільйонні вкладення, вражаючих результатів не принесли. Тим не менш у Кабміні не сумують. Міністр інфраструктури Борис Колесніков пообіцяв, що незабаром кожен українець, якому по кишені платити за житло 2000 грн. на місяць, зможе придбати одно – або двокімнатну квартиру площею до 50 квадратних метрів.

Схема проста. Спеціально створене державне агентство почне будувати будинки, точніше, цілі мікрорайони з нуля. Квартири в таких будинках по визначенню недорогі, і придбати їх можна буде на умовах фінансового лізингу — оренди з правом викупу. Термін — все ті ж 12-15 років, знову під ті ж 3% річних, знову перший внесок, правда, у розмірі 15%. Головна особливість — житло готове і ключі від квартири видають відразу. Але не документи про власність. Поки не буде внесена остання копійка, квартира належить державі.

Перше, що хвилює у цій схемі — ціна. Планується, що вартість такого житла складе 6000 грн. в розрахунку на квадратний метр загальної площі. При цьому квартира буде не просто оздоблена, але і укомплектована кухнею і сантехнікою. Що ж, цілком може бути. Але ні казенна оздоблення, нехай і з обраної мешканцями колірною гамою інтер’єру, ні казенний комплект побутової техніки та кухонних меблів новим власникам даром не потрібні. Просто тому, що всі люди різні, а фантазія у навколодержавних будівельників за визначенням убога.

У анонсованої ціни в 6000 грн. за квадратний метр є ще одна особливість. Ця вартість конкурентоспроможна тільки в Києві. У всіх інших містах на вторинному ринку повно пропозицій більш дешевого житла аналогічного класу. А в деяких місцях за ту ж ціну і зовсім можна знайти квартиру на первинному ринку, так ще і вище класом. Зрозуміло ж, що «шеститысячные» квартири будуть будуватися не на гарних місцях, а десь на околицях міст, на ділянках, які малоцікаві приватним забудовникам.

Ідея з лізингом житла передбачає, що держава виділить спеціальному агентству гроші з бюджету на будівництво нових будинків. Очевидно також, що саме агентство нічого будувати не буде — цим займуться цілком певні компанії-підрядники. Вже заявлено, що при будівництві будуть використані «фінські технології», значить, коло забудовників різко звужується. І не факт, що кандидатів у підрядники набереться стільки, щоб влаштувати нормальні тендери і не переплатити за побудовані метри.

Ще одна важлива цифра — скільки грошей потрібно на програму. За словами Колеснікова, вже в 2014 році з’явиться мінімум 25 000 квартир. Враховуючи, що середня вартість квартири близько 300 000 грн., то ціна програми навскидку — близько 7,5 млрд грн. І ці гроші доведеться закладати вже зараз в бюджет 2013 року, оскільки будівельникам необхідно почати платити в березні-квітні, щоб перші квартири з’явилися через півроку-рік. Багато цих грошей чи мало? Дуже багато. Для порівняння: у нинішньому році за розрекламованої програмою «іпотека під 3%» було видано близько 500 кредитів на суму приблизно в сто разів менше, ніж згадані 7,5 млрд грн.

При цьому, здавалося б, вигідна на перший погляд «тривідсоткова іпотека» так і не стала локомотивом для вирішення житлової проблеми, ні для виведення будівельного бізнесу із затяжної кризи. Причина все та ж — невеликий вибір об’єктів, під купівлю яких можна брати кредит. До того ж акредитовані за чинною програмою забудовники прагнуть збути в першу чергу низколиквидное житло — за принципом «дарованому коню в зуби не дивляться». Але в тому-то і справа, що кінь — аж ніяк не дареный. Навіть отримуючи іпотечний кредит під низький відсоток, покупець платить за житло цілком ринкову ціну.

Не бачу сенсу фантазувати про те, що буде далі з програмою, що дозволяє викуповувати квартиру через 15 років при лізинговому платежі приблизно 2000 грн. в місяць.

Але варто задуматися, наприклад, хоча б про одного молодої бездітної сім’ї, яка була б щаслива вже влітку 2013 року в’їхати в нову квартиру, отримавши її в недорогий лізинг. Але ось через 6-8 років в сім’ї вже двоє дітей, і треба б переїхати в більш простору квартиру. Але на руках і раніше недовыкупленное і перебуває у власності держави орендоване житло. А за останні 6-8 років ціни на житло зросли, і при розірванні договору сім’ї світить лише примарна перспектива отримати хоча б частину сплачених за лізингом грошей. І родині доведеться вирішувати квартирне питання з самого початку. До речі, при покупці в кредит така сім’я продала стару квартиру за новою ринковою ціною, повернула банку залишок кредиту, а потім використала б залишилися на руках гроші для першого внеску при купівлі більшої житла.

Лізинг нерухомості тому і непопулярний в розвинених країнах, що не захищає інвестиції, зроблені орендарем. І якщо в уряді мріють ощасливити народ квартирним відповіддю, пора б задуматися над доступним кредитом, а не над хитрими схемами пристраивания бюджетних грошей.