Це ненависне слово «ріелтор»

Цілком респектабельна в світі професія ріелтора чомусь в нашій країні особливою повагою не користується.

Втім, агентами, брокерами й іншими малозрозумілими і не завжди відображають суть їх діяльності термінами посередники на ринку нерухомості називають себе самі. І саме їх, посередників, більшість учасників ринку і «люблять» найбільше.

Заслужено чи ні – питання суб’єктивне. Але, як відомо, диму без вогню не буває. Чим же так завинили «ріелтори» з «брокерами» на українському ринку?

Західний ріелтор vs український посередник

Перш за все, слід розібратися, в чому полягає робота ріелтора, зокрема, в країнах розвиненого ринку.

Там все гранично просто і прозоро: клієнт укладає з ріелтором договором про купівлю, продаж або оренду нерухомості — і той підбирає для нього відповідні варіанти. При цьому клієнт не піклуватися ні про що, крім перегляду пропонованих об’єктів. І тільки підібравши потрібний, за фактом угоди, оплачує послуги ріелтора. Слід зазначити, що система риелоторских послуг в цих країнах давно сформована, цілком ефективна і влаштовує всі сторони.

В Україні все інакше. Перш за все, в нашій країні багато хто все ще віддають перевагу по-старому обходитися без посередників. Практично в будь-якій сфері, і нерухомість – не виняток. По-перше, з радянських часів у свідомості багатьох українців залишився стереотип про те, що посередник у будь-якій сфері – «спекулянт», який не працює, але хоче отримувати чималі гроші за своє посередництво. По-друге, вважається, що посередництво сприяє подорожчання товару або послуги. А по-третє, ці стереотипи, як мінімум, у відношенні учасників ринку нерухомості, не безпідставні! І в їх формуванні багато в чому винні самі посередники.

Нецивілізований ринок

Посередницькі послуги – невід’ємна складова будь-якого ринку. Є ринок – є посередник. І навпаки. Але заковика в тому, що якщо на заході ринок посередницьких послуг, а з ним і культура їх надання, формувалися довго, то в Україні – на швидку руку. А тому залишають бажати кращого.

Безумовно, це наш власний шлях проб і помилок, але заковика в іншому. Для того щоб потенційний клієнт зміг скористатися послугами ріелтора, ринок ріелторських послуг повинен існувати. Але щоб він існував, він повинен бути рентабельним.

Тому на початковому етапі ріелтори змушені були нав’язувати свої послуги. А оскільки в сфері нерухомості грошові потоки, хоч і практично одні і ті ж, але чималі, охочих на них заробити з кожним роком все більше.

Сумний, але цілком закономірний факт. Ринок нерухомості в Україні не врегульовано, але давним-давно поділений.

Великих агентств навіть у Києві, не кажучи вже про інших містах України, мало. А що надають якісні послуги можна перерахувати на пальцях однієї руки. Так, саме такі нечисленні агентства і ратують за поліпшення якості та культури надання послуг. Але часто стикаються з пасивним, але іноді і дуже активною протидією інших гравців на ринку – тих, яким цивілізовані відносини не вигідні. І все повертається на круги своя. Чого варто тільки недавня спроба врегулювати систему оцінки!

Як і чому нам нав’язують послуги?

З чим стикається будь-який покупець або продавець, потрапивши на ринок нерухомості? З посередником. Бажаючи купити квартиру і звернувшись до будь-якого відповідного друкованого або електронного видання, покупець в 9 з 10 випадків потрапить на посередника. Та ж картина з орендою. А продавцю або орендодавцеві нічого не залишається, крім як погодиться на послуги посередника, інакше його оголошення до покупця просто не дійде.

Але яка, в даному випадку, функція так званого «ріелтора»? Типовий київський ріелтор не робить зовсім нічого! Крім передруку оголошень зі своїм номером телефону і, потім, відомості продавця і покупця. Ні того, ні іншого це не потрібно, але інакше, ніж через ріелтора, їм знайти один одного важко, а часто й зовсім неможливо. І мова зараз йде навіть не про так званих «чорних» ріелторів.

З цієї, загалом-то, нічим не обтяжливою роботи, ріелтор заробляє 1-3 % від вартості квартири. А якщо пощастить, то й більше. Що, враховуючи середню по Києву ціну, не така вже й маленька сума. Вже точно на порядок вище середньої зарплати по столиці.

Краща ситуація лише на первинному ринку. Купуючи квартиру в новобудові цілком можна обійтися без посередника. Але це тільки на первинному ринку.

Безумовно, бувають випадки, коли клієнт сам звертається в агентство, укладає контракт на надання послуг та оплачує їх згідно з умовами контракту. Але біда в тому, що такі випадки в загальній масі – поодинокі.

Що робити?

Суть проблеми професії ріелтора в Україні – у відсутності вибору. Потенційний клієнт повинен мати можливість вирішити сам, йому скористатися послугами або обійтися без них. Поки такої можливості немає, не буде ні культури надання послуг, ні цивілізованого ринку.

Чи є вихід? Ймовірно, є. І сподіватися на те, що ринок відрегулює себе сам або його відрегулює держава, навряд чи варто. Але навіть якщо обійтися без послуг посередника не можна ніяк, то можна самостійно звернутися до того, хто надасть якісну послугу, а не чекати, поки вам нав’яжуть небажане посередництво. Іншими словами, повинна бути не тільки культура надання послуг, але і культура їх отримання. Українці прагнуть обійтися без посередника – їм це не вдається, і вони, скриплячи серце, все одно платять відповідний відсоток. Той самий, який заплатили б, звернися спочатку в агентство.

Тут варто змоделювати ситуацію і уявити, як би поступили в аналогічній ситуації, живучи в одній із західних країн? Швидше за все, як і більшість громадян цих країн: знайшли б агентство або ріелтора з хорошою репутацією і звернулися до них.

Втім, є ще один варіант: самостійно освоїти професію ріелтора і стати їм на час купівлі або продажу нерухомості. Робити в цей період все те ж, що робить типовий ріелтор.

Ну, або, в крайньому випадку, вимагати від виявив бажання працювати з вами посередника надання повного спектру послуг.

У будь-якому випадку, починати варто з себе. Цивілізований ринок можливий лише при наявності зусиль зі всіх сторін.