Син Януковича монополізував ринок оціночних послуг

За схемою монополізації українського ринку оцінних послуг стоять син президента України Олександр Янукович і група депутатів, які організували свого часу Тендерну палату.

Про це йдеться в розслідуванні видання depo.ua.

Минулого тижня На сайті Фонду держмайна з’явився список обраних компаній, фахівці яких мають виняткове право проводити передпродажну оцінку на сайті ФДМУ нерухомості та земельних ділянок.

Як з’ясувала “ДС”, за схемою монополізації ринку оцінних послуг стоять президентський син Олександр Янукович і група депутатів.

12 друзів Сашка

Центральні офіси всіх 12 підприємств розташовані в різних кінцях Києва, а їх філії рівномірно розподілені по всій країні з розрахунку один–три на регіон і не більше трьох–чотирьох від кожної компанії (не рахуючи офісу в столиці). Сайти всіх цих фірм зроблені на швидку руку (на багатьох з них присутні лише загальні відомості про компанію, розділ “вакансії” і стандартизована форма для онлайн-заявки на проведення оцінки) і підозріло схожі.

Спілкування з потенційними клієнтами максимально спрощено. Форма онлайн-заявки на проведення оцінки передбачає введення докладних даних про квартирі або земельній ділянці. Заповнивши її, можна отримати експертний висновок навіть без виїзду оцінювача на місце. На форумах оцінювачів активно обговорюються умови роботи в нових компаніях: нові просторі офіси, заробітна плата від 4 тис. до 12 тис. грн. в місяць в залежності від кваліфікації та наявності сертифікатів на інші види оцінки.

Як стало відомо “ДС”, з 12 компаній 11 створено в 2011-2012 рр. Попрацювати на ринку довше встигла тільки “Одеон-2010”: в березні минулого року дане підприємство виявилося фігурантом справи про фіктивне підприємництво в Донецькій області. Це єдина компанія, сайту якої (зазначеного на сторінці Фонду держмайна) не існує, а телефони не відповідають.

Інші компанії формально чисті. У більшості з них засновниками є їх же директора, переважно жителі сіл і селищ Луганської області. Всі вони, а також кілька жителів Одеси і Донецька, заснували підприємства-щасливчики, через “декілька рукостискань” пов’язані з Ігорем Кушнарьовим і Валентиною Фоменко. Обидва вони мають відношення до громадської організації “Асоціація сприяння правовій діяльності”.

Валентина Фоменко є директором, а Ігор Кушнарьов очолює юридичний департамент даної організації. Ігор Володимирович також входить до ради Асоціації платників податків та Громадська рада при ДПС. Однак ще більш примітним є збіг контактних телефонів майже всіх засновників цих 12 компаній. У засновницької павутині директора одних компаній виступають засновниками інших і навпаки. Тобто можна говорити, що мова йде не про випадкових орендарів одного і того ж офісу, а про споріднені структурах.

Контактний номер згаданих 12 компаній пов’язує абонента ще й з ТОВ “Імперіал-СІ”, яке відоме своєю участю у купівлі телеканалу “Тоніс” структурами, наближеними до глави Нацбанку Сергію Арбузову і старшому синові Президента Олександру Януковичу. За відомостями видання “Наші гроші”, ТОВ “Імперіал-СІ” станом на вересень 2011 р. контролювалося офшором “Стейтбург комплекс лімітід” (Кіпр).

У свою чергу саме “Імперіал-СІ” спільно з панамським “СВТ менеджмент С. А.” на той момент було засновником ТОВ “РБ Інвест” (24,36%), ТОВ “Сучасне стратегічне управління” (23,61%), ТОВ “Центр “Фінансовий радник” (24,21%), ТОВ “Інвестиційні перспективи” (22,91%). Ці чотири структури спільно володіли телеканалом “Тоніс”. Офіційно озвучена в ЗМІ версія про те, що Олександр Янукович купив даний телеканал, спростована не була.

Побічно це припущення підтверджує участь у менеджменті однієї з компаній керівника банку. Директором ТОВ “Інвестиційні перспективи” була мешканка Донецька Наталя Грищенко, раніше керувала київським філіалом Укрбізнесбанку. Ця установа разом із Всеукраїнським банком розвитку є одним із ключових активів Олександра Януковича. Таким чином, можна майже безпомилково припустити, що старший президентський син також стоїть і за схемою монополізації ринку оціночних послуг.

Старі знайомі

Як стало відомо “ДС”, нову оціночну схему на прохання кінцевих бенефіціарів “адмініструє” вже відома група депутатів, які створювали свого часу Тендерну палату: Антон Яценко, Сергій Осика і Олександр Ткаченко. На це вказують відразу кілька фактів. По-перше, поправку в “приватизаційний” закон про те, щоб “податкову” оцінку проводили тільки підприємці, що займаються виключно цим видом діяльності, до другого читання відповідного законопроекту вносив особисто Сергій Осика.

Колишній міністр зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України, а нині позафракційний депутат (пройшов у парламент за списком БЮТ) , Сергій Григорович відомий як автор ідеї про створення Тендерної палати, без консультаційних послуг якої раніше не могла проводитися жодна закупівля за бюджетні кошти (підприємці змушені були перераховувати ТПУ від 6 до 10% вартості кожного тендеру за “консультаційні послуги”).

По-друге, директором згаданого Науково-дослідного економічного інституту Мінекономіки, на базі якого повинні проходити навчання так звані податкові оцінювачі, є Ігор Манцуров. Учасникам державних закупівель середини 2000-х років Ігор Германович більше відомий як ректор Українського університету фінансів і права при Тендерній палаті.
Навчальний заклад з’явилося в 2007 р. і позиціонувалося як єдиний у країні внз, який готує фахівців у сфері державних і міжнародних закупівель. Саме там повинні були проходити навчання десятки тисяч членів тендерних комітетів міністерств, відомств та державних підприємств, які перераховують вузу за це чималі гроші.

Мабуть, за участь у настільки сумнівною схемою р-н Манцуров у 2009 р. отримав від президента Віктора Ющенка звання “заслужений економіст України”. У цьому ж році вуз був перепрофільований на підвищення кваліфікації учнів і перестав набирати абітурієнтів.

Третій фактор, який менш явно вказує на слід пана Яценка та його команди в новій схемі, — це активна участь у ній Фонду держмайна. Його голова Олександр Рябченко зайняв своє крісло за квотою комуністів. А панове Яценко і Симоненко, як подейкують, досить дружні і по бізнесу, і особисто. Фірмовим почерком “тендерної групи” можна вважати згадану вище формулювання наказу №556 Фонду держмайна про необхідність дотримання авторських прав при використанні системи управління якістю.

За даними “ДС”, система послуг з розробки і впровадження, а також постійному оновленню системи управління якістю, так само як і автоматизована система керування документообігом, можуть бути запатентованими промисловими зразками, і в цьому випадку за їх використання обрані фірми-оцінювачі повинні платити роялті підприємствам, пов’язаним з паном Яценко. При цьому сума таких платежів досягає 70% від вартості оціночних послуг.
У часи розквіту тендерних схем Антон Яценко точно так само заробляв гроші, запатентувавши спосіб прийому та подачі тендерних заявок. З тією лише різницею, що тоді роялті виплачувалась з бюджету.

З тих пір батьки тендерних схем не раз намагалися реанімувати своє дітище. Так, кілька років тому пан Яценко намагався впровадити в ДПС “паралельний сервер” транзитну посередницьку організацію, яка б за окрему плату гарантувала передачу електронних документів так само надійно, як особисто в руки. Злі язики стверджують, що заради впровадження схеми посередників керівництво ДПС навіть організовувало точкові збої у власній системі подачі електронної звітності.

Зроблено це було для того, щоб показати надійність посередників. На сьогоднішній день дані посередницькі організації не працюють. Лише в 2010 р. фінансовий директор одного з посередників — ТОВ “Оператор електронної реєстрації та звітності” — Олег Поволоцький був ненадовго призначений головою Держспоживстандарту. Це відомство у структурі Мінекономіки за міністра Василя Цушка також відійшла комуністам.

Трохи раніше “тендерник” намагалися створити при Мінекономіки спеціальний орган з прийому скарг від учасників та організаторів тендерів. Антон Яценко засвітився при формуванні кадрового апарату ставленика комуністів Василя Волги у Держфінпослуг, а також був причетний до призначення голови Держцінінспекції Тетяни Рудь, яка згодом була засуджена за корупцію. У 2010 р. Антоном Яценком навіть цікавилася СБУ на нього було заведено кримінальну справу за фактом розкрадання бюджетних коштів в особливо великих розмірах під час тендерних закупівель. Але тоді йому вдалося вийти сухим з води. Не виключено, що саме це його якість і привернуло увагу Олександра Януковича.

Компанії, монополизировавшие ринок оціночних послуг:

ТОВ “Юринтегро”
ТОВ “Стілпарк”
ТОВ “Ростторг”
ТОВ “Прінтсел”
ТОВ “Одеон-2010”
ТОВ “Легранд ЛТД”
ТОВ “Лаодіка”
ТОВ “Керкіон”
ТОВ “Інтек-Плюс”
ТОВ “Графітек ЛТД”
ТОВ “Анніт”
ТОВ “Альтаріка”