Стати власником земельної ділянки стане набагато легше

Необхідність розробки проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно» викликана зростанням громадського занепокоєння у зв’язку із наближенням створення принципово нової для України моделі державної реєстрації нерухомості.

Передбачені зміни в процедурі державної реєстрації нерухомості, зокрема, державної реєстрації прав на земельні ділянки, є дуже недосконалими, такими, що передбачають дублювання багатьох функцій, бюрократизацію та насичення цієї соціально та економічно важливої сфери новими корупційними ризиками. І без того нелегкий шлях від виділення земельної ділянки до визнання державою прав на неї, постає ще довшим та складнішим.

В умовах фінансової кризи додатково створюється потужний бюрократичний апарат, що запускає людей “на друге коло”, закінчивши усі кадастрові процедури та отримавши рішення про надання ділянки у власність чи користування, право володільці вимушені вдруге звертатися з аналогічним пакетом документів до іншого органу, щоб зареєструвати в ньому своє право.

Така модель є соціально та економічно неприйнятною і потребує суттєвого законодавчого спрощення.

Проект Закону розроблений народними депутатами Ю.Р.Мірошниченком та А.П.Пінчук з метою усунення прогалин і суперечностей чинної законодавчої бази в галузі Державного земельного кадастру та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, усунення дублювання функцій між органами різної відомчої приналежності, здійснення дерегуляції господарського обороту землі та нерухомості, побудови відкритості та прозорості кадастрово-реєстраційних процедур, недопущення порушення принципу «єдиного вікна» на всьому ланцюжку кадастрових та реєстраційних процедур, додержання принципу розумної достатності у паперовому документообізі, здешевлення кадастрових та неприпустимості здороження реєстраційних процедур для населення, кардинальне зниження корупційних ризиків, недопущення здійснення нових неефективних бюджетних витрат на масове придбання нових бланків сурової звітності при наявності багаторічного запасу чинних, недопущення зниження інформаційної цінності правовстановлюючого документу на землю, недопущення додаткового розширення кола посадовців, що мають номінальну можливість здійснення корупційного впливу на кадастрово-реєстраційні процедури, повне та остаточне виключення будь-якого дублювання дій, функцій.

Стабільність правовідносин та економія бюджетних коштів досягається завдяки забезпечення використання більш ніж 5 млн. надрукованих та оплачених державою бланків державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею (яких вистачить ще на 5-7 років роботи), економією “паперового” документообігу за рахунок усунення дублювання однорідних відомостей на паперових носіях (відомостей Поземельної книги у Книзі реєстрації державних актів та у реєстраційній справі). Процедура видачі державного акта максимально спрощується від рішення ради до зареєстрованого права власності завдяки запровадженню єдиного підпису рядового персонально відповідального службовця – Державного кадастрового реєстратора. Отже, земельні органи повинні вирішувати земельні питання у повному обсязі, для чого їм відкривається можливість напряму працювати з реєстрами Мінюсту замість того, щоб гоняти між чиновниками людей, відображаючи усю правову інформацію про земельні ділянки у єдиному державному реєстрі прав, а місцеві осередки реєстраційної службі зосередяться на іншій нерухомості.

Законопроектом передбачається також усунення подвійної нумерації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та державному реєстрі речових прав завдяки використанню її кадастрового номера як єдиного універсального ідентифікатора. Необхідність фінансово та організаційно обтяжливої процедури налагодження обмеженої опосередкованої взаємодії Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав замінено можливістю Державних кадастрових реєстраторів напряму працювати з реєстром.

Таким чином, не міняючи розстановки сил та пріоритетів, формується зразкова модель міжвідомчої взаємодії. Вводиться адміністративна відповідальність усіх суб’єктів державної реєстрації речових прав за порушення порядку та термінів державної реєстрації, затягування, вимагання непередбачених законом документів (раніше розповсюджувалася тільки на випадки видачі державних актів), а також адміністративна відповідальність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за невиконання встановлених законом обов’язків щодо надання органам кадастру рішень, необхідних для здійснення державної реєстрації земельних ділянок та прав на них.

Пропонується усунути витратне безпідставне запровадження бланків свідоцтв замість державних актів. Упроваджується державний правовий захист землі та нерухомості столиці, покінчивши з численними межовими спорами та так званою «багатоповерховою» власністю.

Прийняття Закону забезпечить належну реалізацію норм чинних законів України, захист конституційних прав громадян на власність, недопущення ускладнення порядку отримання населенням України послуг у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час створення принципово нової реєстраційної системи, усуває дублювання владних повноважень між відомствами, забезпечує спрощення та здешевлення відповідних процедур.