Спори за іпотечними договорами будуть розглядати в третейських судах

Раніше, три роки тому, третейські суди були позбавлені права вирішувати спірні питання за договорами іпотеки. Відтепер це право відновлять.

У 2009 році набув чинності закон «Щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» згідно з яким третейським судам заборонено розглядати кредитні суперечки на предмет стягнення заставного майна. Днями Вищий господарський суд видав рішення ВГСУ №5023/2442/11, яке відновлює повноваження третейських судів.

Згідно з рішенням ВГСУ третейським судам дозволено розглядати справи по стягненню заставної нерухомості лише у випадках, якщо відповідна обмовка включена в кредитні договори до 31 березня 2009 р.

За даними Ростислава Кравець, старшого партнера адвокатської компанії «Кравець, Новак і Партнери» вище згадані застереження є в типових договорах багатьох фінустанов, серед них: Укрсоцбанк, Альфа-Банк, Дельта-банк, Сведбанк, Універсал банк, банк «Форум», Ерсте Банк, Платинум Банк. До того ж, додав він, більшість іпотечних договорів були укладені до кризи, відповідно нововведення торкнуться значної кількості позичальників. З його слів, суми більшості третейських спорів зазвичай не перевищують 100 тис. грн. При цьому найчастіше до іпотечних справах залучаються два суду при Асоціації українських банків і при Всеукраїнському фінансовому союзі.

Андрій Селютін, керівник південноукраїнської філії адвокатського об’єднання Arzinger впевнений, що рішення ВГСУ в першу чергу вигідно банкірам. Так як, третейські суди часто приймають сторону банку. Юрист відзначає, вже той факт, що банк у своєму кредитному договорі позначає пункт, що містить третейську угоду, і залишає за собою право вибору суддів, знижує шанси клієнтів на винесення рішення на їх користь.

Також варто відзначити, що позичальники не можуть вдаватися до традиційних прийомів процесуальним «диверсій», які дають їм можливість вигравати час при розгляді справ у звичайних судах. Оскільки в третейському суді спір розглядається суворо протягом двох тижнів, навіть якщо відповідач не з’являється на судові засідання. До того ж законодавчо прописані підстави для оскарження роблять оскарження його рішень майже неможливим

Щодо доль позичальників, Андрій Селютін рекомендує оскаржити третейське застереження або добитися ухвали про непідвідомчість спору третейському суду. Однак, додає юрист, судова практика свідчить, що спроби громадян довести неправомірність включення третейського застереження в кредитний договір зазвичай безуспішні. Суди різних інстанцій все одно приходять до висновку, що третейська угода була укладена згідно з Законом «Про третейські суди» і підлягає виконанню за ст. 628 Цивільного кодексу.

Існує ще один спосіб — спробувати довести, що банк порушив права позичальника як споживача фінансової послуги, оскільки беззастережне вимога кредитних договорів про третейську процедуру розгляду спору є порушенням не тільки споживчих, але і конституційних прав громадян. В цьому випадку вдасться застосувати Закон «Про захист прав споживачів» і перенести спір у зал суду загальної юрисдикції.