Реконструкція хрущовок: примус до відселення

Плани щодо знесення хрущовок і будівництва на їх місці нових будинків виникають у можновладців із завидною регулярністю. Що не дивно: на сьогоднішній день в країні до категорії аварійних належить понад 13 тис. житлових будинків.

Останній раз «життя» застарілого житлофонду висіла на волосині в 2006 році, коли в Україні був прийнятий закон про реконструкції міської забудови, а влада обіцяла почати знесення хрущовок з дня на день. Тоді у великих українських містах навіть виник ажіотаж на старі будинки. Люди купували застаріле житло, розраховуючи в підсумку отримати натомість квартиру в новобудові. Однак цим планам не судилося збутися. Каменем спотикання на шляху до зносу стала норма закону, яка передбачала згода на це всіх 100% його мешканців .

У 2008 році ідея реконструкції застарілого житлового фонду хоч і залишалася актуальною, але явно відійшла на другий план у порівнянні з більш насущними проблемами.

З-за кризи, яка настала забудовники взагалі були поставлені на грань виживання. Не дивно, що за час існування закону жодну хрущовку в країні так і не пустили під знесення.

У липні тема реконструкції хрущовок несподівано отримала ребрендинг. І все завдяки законопроекту, поданого чотирма депутатами від Партії регіонів (Юрієм Гержовым, Юрієм Любоненком, Костянтином Гузенко, Володимиром Сальдо) і Геннадієм Зубко від фракції ВО «Батьківщина», які запропонували внести зміни в прийнятий у 2006 році закон про реконструкцію кварталів застарілого житлового фонду. Головне пропоноване нардепами нововведення – можливість обмежуватися згодою лише понад 60% мешканців будинку при його знесення. Даний законопроект відродив надію безлічі жителів ненадійних радянських конструкцій на переїзд в нові квартири. Однак, як з’ясувалося, ініціатива депутатів знову може залишитися нереалізованою. Причини все ті ж – непродуманість законодавчих змін і неготовність забудовників до участі у таких масштабних проектах.

Примусове відселення

Виявляється, що ні закон від 2006 року, ні пропоновані до нього зміни, не містять чітких гарантій того, що власникам старого житла дадуть квартири хоча б в тому ж районі, не кажучи вже про те будинку, який буде побудований замість знесеного. Не вказано того, на квартиру якого метражу зможе розраховувати мешканець в новобудові.

«Законопроект в сьогоднішньому вигляді, швидше за все, прийматися не буде. Він потребує суттєвого доопрацювання. У законопроекті немає чітких гарантій щодо термінів будівництва нового будинку замість знесеного і навіть не вказано того, куди будуть відселяти мешканців, поки новий будинок буде будуватися», – повідомило УНІАН джерело у Мінрегіоні на умовах анонімності.

Згоден з цим і екс-міністр з питань ЖКГ Олексій Кучеренко. За його словами, законопроект в даному вигляді не може бути прийнятий за своєю неконституційність.

«Не можна примусово відселяти людей, якщо вони не згодні переїжджати. В даному випадку потрібно застосовувати механізм суспільної потреби і відселяти мешканців, якщо будинок стає аварійно-небезпечним. До того ж відселення повинно здійснюватися в підготовлене житло. А його зараз просто немає», – говорить Кучеренко.

Виникають сумніви з приводу реалізації «хрущовських проектів» і в самих забудовників, яким доведеться віддавати левову частку «квадратів» жителям старих «хрущовок».

Дана схема може бути реалізована в центральних районах великих українських міст , де інвестор зможе розраховувати на те, що висока вартість житла і покриє витрати на будівництво, і безоплатне виділення квартир для мешканців знесеного «раритету».

«Набагато складніше буде зацікавити будівельників зводити нові будинки в регіонах, де ситуація з старим житлом не менш плачевна. І тут державі потрібно буде серйозно постаратися, щоб належним чином стимулювати забудовника до будівництва нових будинків», – зазначив Кучеренко.

Пілотні проекти від Мінрегіону

Незважаючи на всю складність реалізації проекту, нездійсненним його назвати не можна. У всякому разі, у великих українських містах. Це як не можна краще підтверджує досвід Москви, де за час реалізації програми знесення ветхих п’ятиповерхівок (стартувала в 1999 році) було успішно знесено і розселено понад 1,3 тис. будинків загальною площею близько 5 млн кв. м.

Однак і в столиці Російської Федерації (де вартість квартир незрівнянно вище, ніж в тому ж Києві) програма знесення хрущовок затягнулася на багато років. Розраховувати на те, що в Україні цей процес піде швидше, не доводиться. А ось на те, що він зрушить з мертвої точки, надія є.

Нещодавно очільник Мінрегіону Геннадій Темник повідомив, що відомство приступило до розробки пілотного проекту щодо знесення застарілого житлового фонду .

«Ми готуємо модель до кінця цього року. Згідно цієї моделі, будуть враховані всі побажання, в тому числі і забудовників, і найголовніше – тих мешканців, яким ми будемо пропонувати реалізувати цей проект. Така модель буде відпрацьована до кінця року. Ми її презентуємо і плануємо, що до початку 2014 року перейдемо до її реалізації», – сказав Темник, додавши, що взяти участь у пілотному проекті виявили бажання 5 міст. У прес-службі Мінрегіону уточнили, що серед них обласні центри Чернівці та Тернопіль, а також міста районного значення: Нововолинськ (Волинська обл.), Бердянськ (Запорізька обл.) і Жовква (Львівська обл.). Проте в жодному з цих міст стартує програма реконструкції житлових районів, поки невідомо.

А от у Києві, схоже, не мають наміру чекати ні прийняття законодавчих змін, ні проведення Мінрегіоном пілотного проекту. Минулого тижня голова Київміськдержадміністрації Олександр Попов запропонував президентові холдингової компанії «Київміськбуд» (найбільшому столичному забудовникові) спільно розробити проект щодо реконструкції застарілого житлового фонду в одному з центральних районів столиці, на що останній відповів згодою. Подробиці проекту поки невідомі, але, обговорюючи можливість його реалізації, глава КМДА сказав, що при реконструкції будинків може бути розглянутий варіант добудови декількох поверхів, за рахунок продажу квартир в яких забудовник зможе відбити витрати на проведення робіт.

Втім, реалізація цього проекту також може впертися в незгода мешканців на переселення. Тому, як не крути, а поки держава не закріпить на законодавчому рівні всі необхідні нюанси програми знесення «хрущовок», очікувати початку масової «перебудови» не доводиться. Швидше за все, в найближчі роки випадки знесення застарілого житлового фонду будуть одиничними і багато в чому залежать від ініціатив місцевої влади та їх здатності зацікавити інвестора в реалізації подібних проектів.