Новий закон спростив оформлення права власності на землю

Процедура погодження землевпорядної документації останнім часом все більше ускладнювалася. Зрозуміло, що такий стан речей аж ніяк не сприяло розвитку сільських територій та аграрного бізнесу. Землевпорядники прийшли до висновку, що змінити ситуацію можна лише на законодавчому рівні.

Про це сказав президент асоціації «Земельний союз України» (ЗСУ) Андрій Кошиль, коментуючи закон «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України в сфері земельних відносин щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок», який щойно набув чинності, повідомляє Укрінформ з посиланням на Національний прес-клуб з аграрних і земельних питань.

«До недавнього часу існувала серйозна колізія між двома законами у питаннях землеустрою, які були прийняті в 2012 році. Перший з них відміняв існування комісій, які займалися погодженням землевпорядної документації. А інший, прийнятий буквально навздогін – через тиждень, знову вводив ці комісії у законодавче поле. Тому існувала повна невизначеність: чи потрібні згадані комісії чи ні», – зауважив експерт.

Існує й інше питання, за його словами, що стосується ефективності роботи таких комісій. І того, що вони, розгортаючи свою роботу, несли великі корупційні ризики. І насправді не спрощували процедуру відведення земельних ділянок, а розтягували її, робили більш витратною і ризикованою для тих, хто звертався до них.

«Справа в тому, що до прийняття цього закону на відведення земельної ділянки необхідно було отримувати згоду від п’яти органів, але така процедура не завжди була доцільною. Так, органи охорони культурної спадщини були вписані у всі проекти землевідводу тощо, раніше розробляються, причому, незалежно від того, перебував земельну ділянку в історичному місці чи ні. Часто це призводило до того, що місцеві органи культурної спадщини могли не зовсім коректно користуватися таким своїм правом і вимагали проведення розкопок або якийсь інвентаризації земельних ділянок, де такої потреби не було. Подейкують, що навіть існували неофіційні розцінки на проведення таких робіт, точніше, на отримання потрібного узгодження», – розповів глава ЗСУ.

До того ж, веде він далі, ті узгодження мали силу тільки в тому випадку, якщо земельна ділянка потрапляє в сферу діяльності певної служби. Скажімо, якщо ділянка знаходиться в історичному місці, потрібно погодження органів охорони культурної спадщини. Якщо ж ні – без цього можна обійтися. До речі, таких земельних ділянок буде переважна більшість, напевно, 95%. Те ж стосується і санітарно-епідеміологічних органів. Якщо ділянка знаходиться в охоронній зоні будь-яких об’єктів, наприклад, водозабірників і т. д., тоді необхідно буде узгодження цього органу. В інших випадках воно не потрібно.

Все це додатковим фінансовим тягарем лягало на плечі громадян, які входили у володіння наділами, наголошує співрозмовник. «Сьогодні ситуація змінюється. Єдине погодження з органами земельних ресурсів не дає затягувати в цілому процес погодження землевпорядної документації», – пояснює він.

Передбачається, що узгодження документації буде проводитися на районному рівні. Це більш доцільно, оскільки навіть поїздка в обласний центр – досить витратна річ для жителя села. Якщо взяти область, то в ній багато районів, і на штат обласного управління, як правило, доводиться підвищене навантаження. Звідси – черги. Районний відділ відповідає за свою територію, знає ситуацію на місці, тому приймає обґрунтовані рішення», – підсумував Кошиль.