Нерухомість дешевшає, але залишається недоступною

Сьогодні Всесвітній день житла, але українцям у цій області особливо святкували нічого…

Останнім часом житло в Україні не дорожчає. Ціни на квартири залишаються стабільними, але більшості громадян вони не по кишені. Наприклад, у столиці трикімнатну квартиру, а саме таке житло потрібно за нормами сім’ї з трьох чоловік, можна купити за 80-100 тисяч доларів. При середній зарплаті по країні 2694 грн. на таку покупку потрібно збирати не один десяток років. От і стоять люди у квартирних чергах – на сьогодні в Україні таких потребують більше мільйона.

Навіть для придбання двокімнатної квартири загальною площею 75 кв. м середньостатистичний українець повинен працювати 20-30 років, підрахували у Національному інституті стратегічних досліджень при президентові України. При цьому в інших країнах ситуація краща: на зазначену квартиру громадянин США повинен працювати 2,7 року, Німеччини – 4,4 року, Бразилії – 6,3 років. Але є країни, де зробити це складніше: в Росії потрібно працювати 26 років, Білорусі – 28 років, Пакистану – 40,6 років.

При цьому в столиці є квартири, які намагаються продати за восьмизначні суми в доларах. Так, одна з найдорожчих з виставлених на продаж – восьмикімнатна дворівнева квартира, розташована в новому будинку на Великій Житомирській, загальною площею 604 кв. метра коштує 12 мільйонів доларів!

Між тим експерти впевнені, що житло поки дорожчати не буде, а можливо, і ще більше подешевшає.

– Люди готові платити за 900 доларів за квадратний метр первинного житла і 1000 доларів – за “вторинку” в столиці, – вважає голова Національної ради Ріелторської палати України Олександр Бондаренко.

На його думку, ціни можуть знижуватися ще протягом найближчих півтора років.

ПИТАННЯ ДНЯ

А ви вже вирішили своє квартирне питання?

Нонна ГРИШАЄВА, актриса:

– Я купила квартиру в споруджуваному будинку в Одесі три роки тому зробила там ремонт, але вселитися до сих пір не можу. Як мені пояснили, компанія збанкрутувала і їм нічим платити будівельникам, щоб закінчити проект. Будинок досі обнесений парканом, тому кожен раз, перебуваючи у рідному місті, я знімаю житло.

Сніжана ЄГОРОВА, телеведуча, актриса:

– Мені ніколи нічого не діставалося дарма, від держави житла я не отримувала. Першу квартиру в Києві я купила завдяки тому, що мама продала квартиру в Новій Каховці. Плюс я ще позичила велику суму у колег і друзів. Потім довго віддавала борги. Це була трикімнатна хрущовка на Святошині. Потім ми продали цю квартиру і купили приватний будинок. Для цього довелося взяти кредит у банку, який виплачую досі.

Артур АЙВАЗЯН, олімпійський чемпіон з кульової стрільби, золотий призер Олімпіади-2008 в Пекіні, Сімферополь:

– Мені досі так і не дали квартиру, хоча обіцяли забезпечити житлом ще після перемоги на Олімпіаді. Але тиждень тому я зустрічався з мером Сімферополя, і він пообіцяв мені, що до кінця цього року мені нарешті дадуть ключі від нової квартири.

Павло ЗІБРОВ, співак і композитор:

– До того, як наважився квартирне питання, я з сім’єю жив в 13-метровій кімнаті, при цьому вже будучи народним артистом України. Розуміючи, що далі так неможливо, зібрався з духом і пішов на прийом до нашого екс-меру Олександру Омельченку просити житло. Але він сказав, що квартири вже нікому не видаються, зате пообіцяв зробити знижку – 50%. Так за 58 тисяч доларів мені дісталася колишня 5-кімнатна комуналка в центрі Києва, на площі Льва Толстого. 15 років тому для мене це були шалені гроші. До всього довелося робити капітальний ремонт.

Володимир ШУМІЛКІН, екс-мер Харкова:

– Я як офіцер років 5-7 стояв на квартирному обліку, а потім отримав двокімнатну квартиру.

Отець Олександр (Панасенко), настоятель Свято-Пантелеймонівського храму, Сіверськ, Донецька область:

– Дуже добре пам’ятаю, як вирішив своє квартирне питання майже 10 років тому. Мене відправили служити на периферію, там все-таки житло трохи простіше купити. Але все одно за той будинок, в якому ми з сім’єю живемо зараз, довелося розплачуватися кілька років – влізли в борги, багато разів перезанимали і розплатилися тільки через 4 роки. Напевно, простіше було в храмі оселитися.

Мирослав, читач сайту kp.ua:

– За мене вирішив мій роботодавець – живу на роботі.