Не заздримо, а беремо приклад: європейський підхід до купівлі житла

Європейці не сприймають оренду та іпотеку як тяжкий тягар.

Молоді європейці рано вилітають з батьківського гнізда, воліючи проживання в студентських кампусах. Інший варіант – пошук відповідного віку і способу життя сусіда і спільна оренда окремої квартири. Знайти товариша для організації «молодіжної комуни», як правило, нескладно. Адже у багатьох країнах є спеціальні сайти, де можна підшукати вільні квартири і скооперуватися з сусідами. Іноді спільна оренда прийнятна не тільки для студентів, але й для неодружених молодих фахівців або пару без дітей.

27-річна Катріна з Німеччини, починає кар’єру в фінансовому секторі, шукає потенційних сусідів для спільної оренди квартири неподалік від центру Лондона. Зважившись на кілька років переїхати в іншу країну у зв’язку з призначенням на нову посаду, дівчина готова платити за оренду не більше 800 євро в місяць. Але Катріна вважає, що не зможе знайти за ці гроші окреме житло, і їй доведеться шукати двох сусідів. Адже в Лондоні ближче до центру за квартири з однією спальнею просять близько 2-4,6 тис. євро в місяць (точніше, еквівалент у фунтах стерлінгів).

У багатьох інших європейських державах ціна оренди куди скромніше – 600-800 євро, і в Варшаві чи Берліні молодь цілком може вкластися в 150-300 євро на людину в місяць.

Орендний спосіб життя

Європейці зовсім не сприймають оренду житла як тяжку долю для безквартирних сімей. Адже в Старому світі наймання житлової площі вважається цілком прийнятним рішенням. За інформацією директора компанії «Афеніда Менеджмент», що спеціалізується на закордонній нерухомості, Артура Сомова, в різних країнах Європи житло орендують від 60 до 90% громадян молодше 40 років.

Це пояснюється схильністю європейців до частої зміни місця проживання заради одержання кращої роботи.

Для працюючих «білих комірців» оренда виявляється не занадто обтяжливою для кишені. На її оплату витрачають близько 20-30% місячної зарплати. У Будапешті квартиру площею 40-50 кв. м цілком можна підшукати за 350 євро у місяць. При цьому середня зарплата по країні перевищує 1200 євро. Недоступні «білим комірцям», мабуть, лише фешенебельні райони Лондона або Парижа, де оренда зашкалює за 2 тис. євро в місяць.

Кредитна власність

З покупкою власного житла європейці зазвичай не поспішають. Батьки не ставлять перед собою надзавдання забезпечити своє чадо квартирою до повноліття або до одруження.

Молодь покладається не на батьків, а на вигідні кредити. «У 95% випадків перше житло купується з допомогою іпотеки, – говорить Артур Сомів. – Як правило, на купівлю вирішуються після весілля, у віці старше 30 років. Кредити цілком доступні для осіб з постійним джерелом доходів».

У більшості держав Євросоюзу фіксовані ставки за іпотечними кредитами становлять 3,5–5,5% річних. Тому європейська сім’я, яка для придбання квартири бере кредит у 150 тис. євро на 25 років під 4% річних, в результаті переплачує близько 33%. Для відчайдушного сміливця, готового взяти аналогічну суму в українському банку під 17% річних, переплата перевищила б 68%.

Завдяки доступній іпотеці, європейці не схильні поступово покращувати житлові умови, перебираючись з однокімнатної квартири в двокімнатну, як це зазвичай роблять в Україні, а спочатку вибирають нерухомість з найкращими для себе параметрами.

Популярні рантьє

Часто європейці не обмежуються купівлею однієї квартири або домоволодіння, а з часом набувають альтернативні квадратні метри.

Заповзятливі громадяни намагаються заробити на зростаючій популярності оренди і вкладають свої гроші в ліквідні квартири. Подібне явище досить поширене в Німеччині, де у великих містах 75-88% жителів проживає на знімних квартирах. Згідно обіцянкам німецьких агентств нерухомості, орендний бізнес може приносити 4-8% річних, що вважається в Європі непоганим пасивним доходом.

Якщо в молодості європейці охоче знімаються з насиджених місць заради кар’єри, то поважні роки на переїзд вони готові заради більш м’якого клімату і близькості до природи. Напередодні пенсії європейці часто міняють житло на своїй батьківщині на більш скромне, а на решту від продажу колишньої нерухомості частина коштів набувають дах над головою в теплих країнах, Туреччині, Болгарії, Хорватії, Греції. А іноді і зовсім розлучаються з насидженим місцем, продають будинок або квартиру у великому галасливому місті і переїжджають жити в маленькі мальовничі села гірської Італії, південної Франції, Греції чи Іспанії. Адже продавши житло в Варшаві чи Берліні за 200-300 тис. євро, можна купити апартаменти на Криті або Кіпрі за 150-200 тис. і насолоджуватися морським бризом круглий рік, добре економлячи на опалюванні, транспорті і т. п.