Можна «переписати хату на кота»? В Україні можна все!

З юридичної точки зору переписати будинок на тварину не можна, але якщо дуже хочеться, то все-таки можна. Юрист Тимур Крюков розповів, як можна це зробити.

Обретший з недавніх пір величезну популярність питання можливості відчуження майна на користь домашніх (і не свійських) тварин має однозначний «юридичний» відповідь — ні. Однак це не означає, що так зробити дійсно не можна. Завжди є обхідні шляхи.

Опра Уїнфрі, американська телезірка, заповіла своїм чотирьом собакам 30 мільйонів доларів. Італійка Марія Ассута розпорядилася, що після її смерті власником майна, що перевищує 10 мільйонів євро, став безпритульний кіт. Наші дорослі співвітчизниці, безумовно, нічим не гірше і теж бажають, щоб після їх смерті домашні тварини раптом не опинилися в скруті, знедоленими, або зовсім в якомусь занедбаному притулку. Тому й цікавляться, як же все-таки можна «переписати хату на кота».

Насамперед, потрібно визначитися, що ж вкладає наше старше покоління в слова «переписати», «відписати» і т. д.

Найчастіше під ними розуміється дарування або складання заповіту. Різниця між ними переважно в тому, що позбутися подарунка можна ще за життя.

Яку б форму «переписування» майна не застосовували бабусі, другий учасник відносин (обдаровуваний, спадкоємець тощо) повинен бути повноцінним суб’єктом правовідносин. Він повинен досягти певного віку і, як мінімум, бути в своєму розумі. На слові «суб’єкт» акцент зроблений невипадково, бо до братів наших менших поняття «суб’єкт» віднести не можна.

В Україні тваринами вважаються майном. Тобто об’єктами (суб’єктами) права і правовідносин. Про це нам безпристрасно повідомляє стаття 180 Цивільного кодексу України (ЦКУ).

Простіше кажучи, подарувати (або заповісти) тварина (знахідний відмінок) можна, а подарувати (заповідати) тварині (давальний відмінок) — на жаль.

У зв’язку з цим всі пацани онуки можуть бути спокійні — ні одна, навіть сама люта) бабуся «переписати» нерухомість на користь домашньої тварини не зможе.

Тим не менш, все не так безнадійно. Завжди існує можливість зіпсувати життя спадкоємцям, заслужили собі «гірку долю» неналежним ставленням до старшого покоління, радикальними політичними поглядами, атеїстичним світоглядом або яким-небудь ще «неподобством». І як різновид такого «псування» — через накладення на молодше покоління певних зобов’язань.

У той же час бабусі, які бажають перед «відходом у вічність» забезпечити гідну старість своїм вихованцям, це зможуть зробити. В тому числі і за рахунок онуків. Причому різними способами.

Перший спосіб — за договором дарування з обов’язком» (цей спосіб передбачений ст. 725 ЦКУ). Тобто «одягнувши» обдаровуваного людини почесною повинністю містити чотириногого улюбленця до самої його (улюбленця) смерті.

Другий — через заповіт з накладенням на спадкоємця обов’язків (ст. 1240 ЦК). Крім того, заповіт може містити певні умови, лише при досягненні яких спадкоємець отримає «відписане» (наприклад, щоб спадкоємець не менше Х років доглядав за тваринам, перш ніж отримати спадщину). Таке дозволяє ст. 1242 ЦКУ.

Або третій — за допомогою спадкового договору (ст. 1305 ЦКУ), в якому може бути чітко вказано, як саме одержувач майна повинен забезпечувати їжею, зручностями та іншими принадами домашнього вихованця.