Маклер здав свою квартиру циганам і поплатився за це

Чернівчанин потрапив в неприємну історію, хотів зекономити, здаючи своє житло в оренду неофіційно

Чернівчанин Олександр Цитульський жив у трикімнатній квартирі разом з дружиною. Коли вона померла від раптової хвороби, змушений був переїхати жити до дітей, оскільки був інвалідом по зору, не міг обходитися без сторонньої допомоги. Свою квартиру вирішив віддати в оренду.

– Оскільки переїхав на інший кінець міста, не хотів залишати свою квартиру без нагляду. А раптом залізуть злодії. Крім того, це додаткове джерело доходу. Грошима від оренди, думав допомагати дітям, – розповідає Олександр. – Щоб швидше знайти квартирантів, дав оголошення. Вже незабаром зателефонував чоловік, представився Володимиром і сказав, що знайомих, які хотіли б зняти моє житло.

За словами чоловіка, це повинно бути молоде подружжя. З майбутніми мешканцями Олександр зустрічався, все вирішив через посередника – передав йому ключі від квартири і абонентські книжки для оплати комунальних послуг. Гроші за оренду чоловік одержував вчасно. Тому до квартиронаймачів навіть не навідувався. Але одного разу зателефонували сусіди, скаржилися, мовляв, через людей, яким він здав житло, вони не мають спокою, бояться залишати свої помешкання без нагляду і змушені навіть ховати на ніч килимки з-під вхідних дверей, тому що вони час від часу зникають. Як виявилося згодом, посередник здав квартиру Олександра не молодятам, як говорив, а циганам, яких в трьох кімнатах проживали десять осіб. Тільки за майже півроку від нещодавно зробленого ремонту не залишилося і сліду. Звичайно, ніякої компенсації чоловік не отримав, адже угоди, яке б давало йому право вимагати відшкодування збитків, між ним та орендарями укладено не було. Тому все, що заробив з оренди, змушений був вкласти в ремонт знищеного майна.

Віддавати квартиру в оренду невигідно через податку

Історія, яка трапилася з Олександром Цитульським, не унікальна, кажуть експерти. Чернівчани зазвичай здають квартири неофіційно і не укладають договори оренди, уникаючи таким чином додаткових витрат. Тому часто багато втрачають.

Директор агентства нерухомості “Самиш” Євген Бреник каже, договору оренди не укладають з ініціативи орендодавців. Їм це не вигідно, бо тоді доведеться платити податки. Однак від цього страждають, в першу чергу саме вони. Для того, хто знімає житло, наявність угоди гарантує дотримання домовленостей з орендодавцем.

– Маючи на руках цей документ, можна спокійно жити і не хвилюватися, що господар квартири раніше обумовленого терміну попросить виселитися. Крім того, це гарантує, що сума місячної орендної плати буде незмінною, – каже Е. Бреник. – В угоді також прописані умови, на яких проживає квартирант.

Завірити договір оренди дешевше в Жеку

Псування майна – звичайна річ, до якої повинен бути готовий кожен, хто вирішив здавати свою квартиру в оренду. Щоб потім не довелося ліквідовувати наслідки проживання чужих самостійно, фахівці радять, крім угоди, оформити ще й акт прийому-передачі.

– Цей папір – документальне свідчення того, в якому стані здали житло в оренду, яке саме майно в цей час було в квартирі, – пояснює Е. Бреник.

Щоб акт був не просто папірцем, його, звичайно, треба запевнити. Робити це у нотаріуса – занадто дорого. Нотаріальні контори беруть за цю послугу 0,1 висотка від загальної суми, прописану в угоді оренди. Запевнити акт і договір можна і дешевше, наприклад, звернувшись до ЖРЕПу (там візьмуть за це в середньому 100 гривень), або через агентство нерухомості (про суму можна домовитися).

Проте багато хто все ж готові ризикувати власним майном і не оформляють відносини з орендарями офіційно. Кажуть, заробітки з оренди не такі вже й великі, а платити податок потрібно чимало. Одне слово – не вигідно.

Як зазначила начальник сектору взаємодії із ЗМІ та громадськістю ДПС у Чернівецькій області Наталія Залуцька, кожен, хто здає квартиру чи якесь інше приміщення в оренду, повинен сплачувати податок з отриманого прибутку, а це – 15-17 відсотків від заробленого. Ставка 15% застосовується, якщо загальна сума доходів, отриманих у звітному податковому місяці, не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати.