Львівські історії земельних шахрайств

Третій рік рухається розслідування земельного шахрайства, жертвами якого стали селяни кількох районів Львівської області. Але все більше слідчі здобувають упевненість, що обійти закон хотіли всі, хоча наполягають: про порушення ні слухом ні духом не знали.

У селян була земля, а у бізнесменів — гроші. І ті, і інші хотіли обміну. Селяни уявляли собі: через кілька днів будемо багатими — земельні паї допоможуть.

Підприємці потирали руки: такі хороші наділи навколо центральних магістралей! Бізнес піде як по маслу. Та ось невдача: наперекір всьому закони — земельні паї продати не можна: діє мораторій. Але на Львівщині проблемою це не було.

У селян паї, а бізнесменам сільськогосподарська земля в принципі не потрібна. Їм на цих наділах не моркву садити. Комусь потрібно було будувати завод, комусь склади, заправки — цільове призначення землі міняти треба. Дмитро К., юрист із Дніпропетровська, у 2007-2008 рр. допомагав і одним, і іншим.

50 тис. дол. за гектар — чиновник озвучив вартість зміни цільового призначення землі підприємцю Олегу Я. Строк не більше чотирьох місяців. Олег Я. пригледів собі три наділу в Кам’янсько-Бузькому районі, належать Володимиру та Марії П. і Степану Р. До речі, площа сягала більше п’яти гектарів, тому підприємцю довелося сплатити за послуги Дмитру близько 250 тис. дол.

Ще одна земельна ділянка — Любові Б. — бізнесмен знайшов у селі Мурованому, недалеко від Львова. І покупець, і продавці стверджують, що поняття не мали про порушення закону. Мовляв, юрист Дмитро переконував: все буде добре.

Продати земельні паї хотіла і сім’я Дарини Л. Їхні наділи потягнули за гектар і також знаходилися поблизу київської траси, правда, в іншому районі області — Пустомитівському. Займатися підприємництвом на них хотів львів’янин Олексій Т. Усіма юридичними тонкощами займався вже знайомий нам юрист.

У цього бізнесмена Дмитро К. отримав суму менше — 53 тис. дол., згідно з таксою. А в розписці, даної Олексію Т., так і вказав: за здійснення правових дій щодо зміни цільового призначення земельних ділянок. А далі селяни та Пустомитівського, і Кам’янко-Бузького районів — як і двоє згаданих бізнесменів — надовго втратили спокій.

Ситуації однакові. Бізнесмен Олексій Т. є власником земельних ділянок сім’ї Дарини Л. Селяни обумовленої суми грошей від нього не отримали. І підприємець не приховує, що платити їм не збирається. Адже йому потрібна була земля під бізнес. А у всіх документах ділянки фігурують як «для ведення товарного сільського господарства». Така ж історія і в бізнесмена Олега Я., який став власником земельних паїв Володимира і Марії П. і Степана Р. Правда, в цьому випадку підприємець частина грошей все ж сплатив. Але інше віддати теж відмовляється, адже і у нього цільове призначення землі не змінено.

Отже, другий етап афер юриста Дмитра прокрутити не вдалося. Неофіційно правоохоронці кажуть, що виною всьому стало затримання одіозного голови Львівського апеляційного адміністративного суду, під час керівництва якого нібито зміна цільового призначення землі проблемою не було. Як би те ні було, але перший етап — схема набуття права власності на земельні паї — досить цікавий.

Від імені селян були складені завідомо неправдиві документи про наявність боргових зобов’язань: договори позики та розписок. Так, Дарина Л. дізналася, що зайняла в Олексія Т. аж 1 млн. гривень. Така сума фігурувала у підробленої розписці щодо надуманою заборгованості Володимира і Марії П. перед Олегом Я. Одним з пунктів договорів позики було передбачено, що виконання зобов’язань буде забезпечуватися наявним правом власності на земельні наділи.

Згодом на світ з’явилися третейські угоди. Звичайно, для того щоб в подальшому подати позови про стягнення заборгованості з селян до третейського суду при юридичній корпорації «Принцип». Місце слухання — с. Мала Данилівка Дергачівського району, що на Харківщині. Даний третейський суд обраний не випадково. Це стає зрозумілим, коли виявилося, що двоє з його суддів працюють… юрисконсультами р. в Львові. Один з них добре знайомий з Дмитром К., ось через нього він і передавав, і отримував документи.

Надалі в третейських історіях Дарини Л., Степана Р., Володимира і Марії П. повна аналогія. У рішеннях третейських судів щодо селян зазначено, що ті заборгованість перед підприємцями визнають, грошей повернути борг у них немає, борг погоджуються віддати землею.

Далі просто: мирові угоди — затвердження їх рішеннями третейського суду — ухвалу про видачу Дергачівським районним судом Харківської області виконавчих листів за зобов’язанням відповідних управлінь земельних ресурсів видати підприємцям державні акти на земельні ділянки.

Коли дійшло до кримінальної справи, бізнесмени як один наполягали, що про перипетії в третейських судах вперше чують. Ні Олег Я., ні Олексій Т. грошей селянам не позичали, і надалі ніяких договорів позики, мирових угод не підписували. Більше того, ніхто з них на засіданнях третейського суду не був присутній.

Селяни відповідно також в один голос заявляють, що в третейському суді не були. І тепер виникають питання до третейським суддям: адже в їх рішеннях зазначено про присутність і позивачів і відповідачів. Навіть більше — їх виступу в судових засіданнях. А в Кримінальному кодексі є відповідні статті і покарання. Але перспектива залучення третейських суддів до відповідальності виглядає не дуже реальною.

Описана схема на теренах Львівщини була накатаній і працювала з розмахом. Є навіть випадки, коли ні селяни, ні підприємці жодних претензій до юриста Дмитра К. не висувають. Наприклад, мешканка Миколаївського району Марія Р., земельні ділянки якої стали власністю бізнесмена Андрія Б., визнає… що дійсно позичила у останнього 140 тис. гривень; давала розписку; підписувала світову; погоджується з рішенням третейського суду. У бізнесмена теж претензій до юриста немає. Чи Не тому, що наміри Андрію Б. не розходилися з цільовим призначенням землі, а наділи йому були потрібні для ведення сільського господарства?

У це можна було б повірити. Але нам вдалося знайти ще одну аналогічну справу — Любові Б. з села Мурованого під Львовом. Вона в кращому становищі, ніж інші селяни, оскільки і надалі є власником свого земельного паю. То чи документи, які повинні були подаватися в третейський суд, загубилися, то підприємець, якому була потрібна земля, відмовився працювати за такими схемами. Але Любов Б. чітко пояснює: «Дмитро К. сказав, що мені необхідно підписати документи, з яких випливає, що я позичила гроші…».

Є ще одна важлива деталь: більшість підприємців вийшли на Дмитра К. через одне з львівських агентств нерухомості. Його нинішній директор Володимир К., так і інші працівники займалися пошуком земельних ділянок. Підприємець Олег Я. навіть заплатив 5 тис. дол.

Він наполягає, що дав кошти Володимиру К. в рахунок роботи, яку повинен був зробити юрист Дмитро щодо зміни цільового призначення землі. Сам нинішній директор агентства нерухомості борг визнає і стверджує, що гроші просто позичив, усіма правовими тонкощами займався Дмитро К., і він нічого конкретно про дії юриста не знав.

Не може отримати назад своїх грошей і львів’янин Орест Н., який також мав справу з Дмитром К. Познайомився з ним в тому ж агентстві нерухомості. Оресту Н. треба було узаконити самовільну забудову, оформити документи на будівництво та приватизацію землі. Але нічого з перерахованого Дмитро К. не зробив, і ось вже четвертий рік не повертає п’ять тисяч доларів…

Поки триває слідство у кримінальній справі за фактом заволодіння земельними ділянками шляхом шахрайства і немає обвинувального вироку, який набрав законної сили, селяни жодним чином не зможуть повернути собі земельні паї. І хоча підприємці від наділів відхрещуються, в українському законодавстві немає зворотної процедури. Навіть після засудження винних в шахрайстві — якщо це, звичайно, відбудеться, — селянам не один день потрібно буде бігати по судах і всіх інстанціях.

Хто знає, скільки б ще селян Львівщини залишилася без своїх земельних паїв за вищеописаною схемою. Але в далекому 2009 році Верховною Радою (Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів») заборонено третейським судам розглядати справи у спорах щодо нерухомого майна, включно із земельними ділянками. Тільки от не придумали ще законодавці, як селянам, потерпілим від діяльності спритних юристів і суддів, повернути собі назад у власність земельні паї.