Китай готовий до окупацiї України

У грудні минулого року в Гонконгу підписано меморандум про створення китайсько-українського інвестиційного фонду. Китайці планують залучити 6 млрд. дол. на розвиток сільського господарства в Україні, з них 600 млн. – вже цього року.

Першочерговими визнані проекти:

– будівництва на території України заводів із виробництва засобів захисту рослин і добрив;

– модернізації іригаційних систем;

– використання нових технологій для підвищення врожайності і продуктивності скотарства і птахівництва.

В асоціації наголошують, що Китай зацікавлений у нарощуванні імпорту високоякісної української продукції агрокомплексу задля підвищення власної продовольчої безпеки. Херсонська та Харківська області можуть першими довідатися про те, що таке китайські інвестиції в сільське господарство. Чому саме Херсонська та Харківська?

Херсонська область відносно малозаселена, і там китайці планують відновити іригаційну систему, яка там існувала ще з часів СССР. А в Харківській області на перше місце виходить людський чинник – керівництво області відкрито заявляє про намір лобіювати інтереси іноземного бізнесу на Харківщині. Так, ще у листопаді 2011 року під час зустрічі з керівником китайської делегації Лю Шеньлі голова Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін заявив: «Я як керівник області вкрай зацікавлений у залученні інвестицій китайських підприємств у сільське господарство Харківської області. І готовий докласти максимум зусиль для комфортного перебування тут китайського бізнесу. Зокрема, від імені уряду України я можу гарантувати 50% компенсацію з будівництва тваринницьких комплексів, великим інвесторам посприяємо в можливості отримання в оренду крупних земельних наділів». От якби добродій Добкін так лобіював інтереси вітчизняних підприємців!

Область сподівається отримати інвестиції та робочі місця. Хоча останнє сумнівно: досвід Росії показує, що китайці воліють привозити з собою своїх «дешевих» робітників. Китайські овочівники заполонили Сибір, Далекий Схід, Урал, вже з’явилися на Кубані. А тепер китайці обживають і Центральну Росію. І відгуки про їхню діяльність не схвальні – вони так виснажують землю, що після їхньої «оренди» там довгі роки нічого неможливо виростити, крім бур’яну. Вони заражають землю пестицидами, а продукти, вирощені китайськими мігрантами, за вмістом нітратів та інших хімічних домішок перевищують усі розумні межі – навіть для російського невибагливого споживача.

У Красноярську справа закінчилася тим, що довелося зруйнувати теплиці, які в свій час були побудовані навколо міста. Цьогоріч влада Красноярсного краю заборонила в’їзд із Піднебесної гастарбайтерам-овочівникам – у господарствах, організованих китайцями, вміст у ґрунті бензопірену і миш’яку значно перевищував гранично допустимі концентрації. Ці землі довелося просто вилучити із сільгоспобігу. Представники контрольних органів стверджують – відстежити технологію вирощування сільгосппродукції вкрай важко: багато видів гербіцидів, пестицидів та інших добавок російським вченим узагалі не відомі.

Доходи в російську казну теж виявилися значно менше очікуваних – податківці з китайських овочівників нічого не могли зібрати – ті приховували врожайність.

З аналогічними проблемами стикнулася Самарська область. Тут величезне китайське господарство вирощувало в теплицях овочі, рясно «присмачуючи» їх хімікатами. У добривах, які застосовували китайські мігранти, Россільгоспнагляд знайшов дуст, ще 40 років тому заборонений до використання в Росії. Цей хімікат надзвичайно небезпечний для людини і фактично не виводиться з ґрунту.

Експерти, до речі, не виключають, що надалі китайське лобі зможе отримати право викупу орендованих земель. Сьогодні продавати російську землю іноземним компаніям не можна, хоча негромадяни благополучно обходять закон, купуючи землю через дочірні російські компанії.

Для фахівців не секрет, що Китай використовує кредитування як інструмент експансії. Надаючи кредитну лінію якомусь уряду, скажімо, на будівництво, вони ставлять умови: матеріали постачатимуть із Китаю, робітників – теж. Це те, що радикально відрізняє Китай від інших інвесторів. Обов’язковий супутник китайських інвестицій – посилення міграційних процесів. Для перенаселеного Китаю території Росії та України – ласі шматки.

Китайська влада зацікавлена у відтоку свого населення: де б китаєць не опинився – він залишається китайцем, і в нових країнах буде створювати свій «маленький Китай».

Врахує наша влада досвід Росії чи вкотре наступить на ті ж самі граблі?.