Коворкінг як альтернатива офісу

Необхідність економити змусила власників низки бізнесів змінити формат зайнятості працівників — з офісної роботи на віддалену. Втім, багато хто з них, приймаючи рішення, не підозрювали, що крім цих двох варіантів є ще один — коворкінг.

Мода на коворкінг прийшла в Україну несподівано (цього разу Київ навіть випередив Москву) і багато в чому завдяки економічним труднощам. “Через скорочення штату вам більше непотрібно наймати цілий офіс, стала не по кишені оренда офісного приміщення, втратили роботу і зайнялися фрілансом — коворкінг це саме те, що вам потрібно”, — такі меседжі тиражували перші коворкінг-центри, відкриті у Києві восени 2008-го.

Модель коворкінгу за своєю суттю проста: простір, з усіма атрибутами стандартного офісу (інтернет, телефон, факс, принтер, переговорні кімнати і т. д.), доступне для одночасного використання в якості робочого місця представниками різних сфер діяльності протягом оплаченого ними часу. Фактично, щось середнє між роботою на дому та в офісі (дослівно з англ. — “спільна робота”).

Спільні офіси як формат зайнятості вперше з’явилися в 2005-му, а через три роки, якраз до початку кризи, мода на них “докотилася” до України. Тим не менш, незважаючи на вдалий як для такого стартапу час, два перших коворкінг-центру, відкрилися в 2008-му, не вижили. Виявилося, що в умовах України реалізація такої прогресивної і простий по суті ідеї має свої особливості.

Спільна справа

Кількість спільних офісних просторів у світі щорічно подвоюється, йдеться в дослідженні спеціалізованого ресурсу deskmag.com. Але більше 70% коворкінг-центрів долають точку беззбитковості тільки після двох років роботи, до чого, мабуть, були не готові інвестори українських проектів-першопрохідців. Так само як і до погляду на спільні офіси з боку потенційних споживачів послуг. За кордоном основний клієнт коворкінг-центрів – фрілансер. На відміну від України.

“В результаті двох років роботи і проведення власних досліджень ринку ми зробили висновок, що більшості фрілансерів офіс не потрібен ні при яких умовах, замість живого спілкування їх цілком задовольняє віртуальне, на тематичних сайтах і спільнотах. Тому наш коворкінг дуже органічно переріс у місце спільної роботи підприємців, компаній, які складаються з однієї-двох осіб, самозайнятих професіоналів різних сфер”, — пояснила Олена Чорна, директор коворкінг-центру “Голосіївський”. Такої концепції дотримуються і керівники коворкінг-центрів “Олімп” і “Статус”.

У ряді центрів роблять ставку на створення особливої атмосфери, коли первинним є не стілець і стіл, а саме спільнота працюючих. Мовляв, завдяки створенню певної атмосфери і навіть близькості світоглядів трудящих поруч людей, роботи над спільними проектами, коворкінг-центр стає ще більш успішним, популярним, а значить і прибутковим.

“Якщо пропонувати послугу оренди робочого місця в коворкінг-центрі як альтернативу роботи на дому, людині складно пояснити, чим гірше стіл і стілець у нього в квартирі”, — ділиться спостереженнями Валерій Биканов, керівник харківського коворкінг-проекту “Х1”. Також пан Биканов вважає ідеальним варіантом роботу в центрі фахівців суміжних сфер. “Одного разу в наш IT-коворкінг попросилася редакція журналу. Але вони виявилися надто галасливими для нас, довелося розлучитися”, — згадує він.

Артем Корявка, співзасновник проекту Hackerspace, теж вважає, що коворкінг — це, перш за все, люди, а тільки потім — стіни. На доказ підприємець пропонує свою модель коворкінг-стартапу. “Спочатку у нас була група з десяти осіб-однодумців. Ми разом шукали приміщення, де нам усім разом було б цікаво працювати”, — згадує співрозмовник “ВД”.

Формула успіху

Більшість українських коворкінг-центрів відкриваються на орендованих площах. Вітчизняна практика показує, що організувати такий офіс можна практично в будь-якому приміщенні — починаючи від кімнатки на 16 кв. м (коворкінг-центр для IT-фахівців в Житомирі) до офісних площ в 350 кв. м (столичний Hackerspace). Власники комунальних офісів розміщують робочі місця з розрахунку 2-6 кв. м на людину.

Мінімальні стартові інвестиції для офісу на 100 кв. м (20 робочих місць) в столиці — $30 тис. З них близько 70% становлять витрати на ремонт приміщення, ще в $4 тис. обійдеться первісна оренда офісу, від $3 тис. — купівля самої скромної офісних меблів (пара диванів, стільці і столи, стіл для переговорної, стіл для кухні). В $1 тис. можна вкластися, купуючи бюджетну офісну техніку та облаштовуючи кухню (багатофункціональний копіювальний пристрій, кавоварка, маленький холодильник). Комп’ютери, як правило, не купують: в силу своєї мобільності, цільова аудиторія коворкінг-центрів, як правило, працює на особистих ноутбуках.

Ще близько $2 тис., за даними рекрутингової компанії Acumen International, “потягне” місячна зарплата персоналу. Втім, на думку Андрія Мінгазєєва, директора столичного коворкінг-центру “Статус”, для функціонування центру досить найняти секретаря, а послуги ІТ-спеціаліста, бухгалтера і прибиральниці можна сміливо віддати на аутсорсинг. На ремонт та обладнання приміщення, а також підбір персоналу знадобиться приблизно чотири-шість місяців.

Коворкинги розробляють для своїх клієнтів різноманітні пакети послуг — від години перебування на робочому місці або оренди переговорної кімнати до річних абонементів з безлімітним (24/7) доступом в офіс. Деякі коворкинги користування апаратурою (наприклад — проектором, екраном) виділяють в окрему платну послугу (200 і 100 грн. відповідно).

Тим не менш, відповідно до щорічного звіту команди порталу deskmag.com понад 60% доходу власникам коворкінг-центрів приносить саме здача в оренду робочих місць. 10% припадає на дохід від оренди переговорних кімнат. Решта — це дохід від оренди обладнання, послуг віртуального офісу, продаж напоїв та їжі, а також квитків на різноманітні заходи, які організовує ком’юніті (тематичні вечірки, семінари, зустрічі).

У світі реклами

“Один із наших постійних клієнтів, який живе в 10 хвилинах ходьби від коворкінг-центру, про наше існування дізнався від одного з Лондона. Сам він був упевнений, що в Києві коворкінгу немає і не скоро”, — нарікає Олена Чорна. Тим не менш, коворкінг-центри проявляють завидну впертість у своє небажання витрачатися на просування.

Рекламні бюджети коворкінг-центрів — близько 1-2 тис. грн. в місяць. Ці гроші витрачають на онлайн-рекламу або створення свого сайту, а багатьом вистачає і сторінки в соцмережі. На думку Артема Корявки, реклама коворкингам не потрібна: “Ми приймаємо в свою спільноту за рекомендаціями, найчастіше маємо справу зі знайомими або друзями знайомих — це в якійсь мірі запобігає попадання до нас випадкових людей”.

Валерій Биканов вважає, що прибуткові коворкінг-центри майбутнього — це своєрідні інкубатори для стартапів. “Коворкінг відмінно підійде тим, хто починає роботу над спільною справою, поки партнери не знайшли і не обладнали свій офіс. У цьому випадку збільшити прибутковість може надання додаткових консультаційних послуг юристів, фінансистів”, — пояснив він свою точку зору.

Згідно зі звітом deskmag.com у 2010 році коворкінг-центри почали з’являтись і в містах із населенням менше 20 тис. чоловік. Якщо допустити, що обіцяна друга хвиля кризи таки прийде, то, на тлі популяризації дистанційної роботи, 2013 рік цілком може стати часом буму коворкінг-центрів. Головне — не помилитися з концепцією.