Космічні бізнес-ідеї київської влади

Якщо хтось вважає, що політика і бізнес – речі рутинні, то ті люди глибоко помиляються. Маючи владу й інструмент у вигляді власної політсили в місцевому “парламенті” можна насовершать такі “подвиги”…

Як з’ясували “Кияни.Оглядач” в житті столичних чиновників є місце для подвигів, і для сміху. Мова в даному випадку йде про самих дивних розпорядженнях КМДА або рішень, прийнятих Київрадою.

Який мер, такі й ідеї

Безсумнівним лідером серед усіх столичних градоначальників в історії сучасного Києва можна сміливо назвати
Все ще діє, але кудись подевавшийся мер Києва Леонід Михайлович Черновецький – лідер божевільних ідей, ініційованих КМДА. Найцікавіше, що, попри майже річне відсутність в стінах КМДА, мер-фантом раніше підписує розпорядження, вітає киян з різноманітними професійними та релігійними святами на офіційній сторінці КМДА і нібито знаходиться постійно на зв’язку з секретарем Київради Галиною Герегою, тримаючи руку на “пульсі” міста. У всякому разі, так стверджує чиновниця, ось тільки перевірити всі це журналістам ніяк не вдається.

Втім, цікавіше самого Черновецького можуть бути тільки його, воістину “космічні” розпорядження, неодноразово будоражившие громадськість і викликали серед киян гомеричний регіт. Хоча, сказати по правді, не всі “маячні ідеї” приходили в голову самому мерові. На зорі першої виборчої компанії пана Черновецького в 2006 р. за “мозковий штурм” і залучення потенційних виборців відповідав радник мера Казбек Бектурсунов. Він же був негласним куратором усіх комунальних ЗМІ і “штатним ідеологом” Леоніда Черновецького, обіцяли, що кожна з озвучених ними ідей збагатить столичний бюджет на 1 мільярд (!) гривень. Мовляв, 25 ідей дорівнює 25 млрд. грн. І саме їм обом свого часу прийшли в голову такі “блискучі” ідеї:

– Ми реконструюємо всі зупинки – на усіх були обладнані лавочки, і сама будка була з дахом і стінками, щоб можна було сховатися від дощу і вітру. А по-друге, всі зупинки обладнаємо туалетами. Зараз ми вже працюємо над розробкою проектів цих зупинок і незабаром отримаємо картинку, як все це буде виглядати, – говорив Черновецький у 2008 році.

Слідом за цим від мера з кулеметною частотою полетіли ідеї про податок на все, що тільки можна було собі уявити.

Річкове таксі.

Спочатку міська влада хотіли заробляти на іноземних туристах і киян, які хочуть насолодитися річковий прогулянкою або швидко добратися в потрібну точку міста, минаючи багатогодинні пробки. Вартість поїздки збиралися зробити в межах 100 грн. Чиновники вважали, що зможуть значно поповнити міську скарбницю. Річкове таксі виявилося збитковим підприємством. За такі гроші кияни не хотіли кататися по Дніпру. До того ж, влада обладнала занадто мало зупинок для водного транспорту, тому список місць, куди можна було дістатися на водному таксі, був досить обмежений.

Податок на розкіш.

Черновецький перший вирішив брати гроші з заможних і багатих киян за комфортне життя. 25 грудня 2008 року, Леонід Михайлович прийшов до сесійної зали Київради і заявив, що придумав податок на розкіш. Він сказав, що збирається стягувати плату з тих, хто їздить на дорогих авто, має елітні квартири, власні літаки і яхти. Мер збирався обкласти податком навіть дорогі шнурки, які просунуті в взуття депутатів і олігархів. Черновецький сказав, що перелік дорогих речей – невичерпний. Податок голова КМДА хотів ввести з 1 січня 2009 року.

Обіди з чиновниками КМДА.

У грудні 2008 року Черновецький заявив пресі, що має намір брати плату за особисту зустріч з киянами, які хочуть вирішити свої проблеми.

За обід з мером спочатку встановили плату – в 100 тисяч “зелених”. Потрапезувати з тодішніми першими заступниками мера також коштувало чималих грошей: за Кільчицьку мер попросив 10 тисяч доларів, за обід з Олесем Довгим – у 30 тисяч, за трапезу з заступником Людмилою Денисюк – 7 тисяч доларів, а також за кожного зама – по 5 тисяч умовних одиниць. Відбувся один єдиний обід в одному з елітних ресторанів столиці. На нього скинулась група київських бізнесменів. З людину взяли за 50 тисяч доларів. У підсумку, Черновецький зібрав 700 тисяч доларів і досі за них не відзвітував.

Кладовища

Планувалося ввести тарифи на послуги цвинтарів (хоча вони і так були не безкоштовними, то, фактично, у кілька разів збільшити). Мерія хотіла брати за місця на цвинтарях по 50 тисяч доларів, а також встановити досить високу плату за встановлення пам’ятників, копання могили і ввести плату за в’їзд на кладовища Києва. Після наказу брати по 10-30 гривень за в’їзд на кладовище громадськість міста встала на диби. Незабаром все зійшло нанівець.

Комунальні весілля.

КП під умовною назвою “Дві обручки”, що повинно було об’єднати всіх фотографів й операторів, які працюють на весіллях. Їх послуги повинні були бути для всіх молодят Києва за тарифами, встановленими Київрадою. У прейскуранті оригінальних і дорогих пропозицій у рамках діяльності весільного КП – оренда міських автомобілів, що залишилися після відомого аукціону в автопарку КМДА, а також можливість сфотографуватися з мером Черновецьким. Він заявив, що до вартості цієї послуги входитиме також подарунковий диск шлягерів 80-х років у власному виконанні. Крім того, мер збирався ввести податок на холостяків. Податок на холостяків збиралися зробити доповненням до комунального податку. Всі роботодавці Києва платять комунальний податок у розмірі 3% від фонду оплати праці. Якщо ж на підприємстві працює холостяк, то цей податок повинен був автоматом злетіти до 6%. На ділі виявилося, що організувати приватників – неможливо. А змусити молодят виходити заміж “під копірку” також складно в умовах гострої конкуренції на даному ринку послуг. До того ж, не багато пар хотіли отримати в подарунок на весілля диск з піснями мера.

Платна установка супутникових антен та кондиціонерів.

Власників супутникових антен хотіли зобов’язати платити по 50 гривень на місяць після підписання спеціального договору з відділами районних адміністрацій благоустрою. Для власників кондиціонерів збиралися встановити збір у розмірі 24,5 коп. за кожну спожиту кВт/год. Отже, витрати багатіїв на електроенергію повинні були збільшитися вдвічі. За рахунок чого мер планує заробити до кінця року додатковий 1 мільярд гривень до бюджету. Жекам доручили відправити своїх працівників ходити по ділянках і вважати кондиціонери і тарілки. Але повного реєстру так і не склали. До того ж преса почала активно мусувати це питання. Багато правозахисників сказали, що це незаконно. Опозиція ж попросила розглянути ініціативу мера Черновецького Генпрокуратурі.

“Кращий будинок” для престарілих.

У грудні 2008 року Черновецький озвучив бажання створити один великий будинок для літніх людей. Мер обіцяв створити хороші умови для людей похилого віку, забезпечити їм потрібний догляд і навіть збирався годувати щодня своїх підопічних делікатесами – ананасами та ікрою. Натомість, пенсіонери віддавали б більшу частину своєї пенсії і давали своє житло в розпорядженні міської влади в якості плати за ідеальне зміст. Більше 340 престарілих жителів столиці хотіли переселитися в пансіонат, побудований Черновецького. Але в результаті в “Кращому домі” живе лише 22 постояльця. Після звинувачень опонентів мера у квартирній афері, ідея переселити всіх бабусь і дідусів за місто стало тхнути скандалом і мерія від неї відмовилася.

Податок на голубів.

Після того, як в 2008 році Черновецький прочитав в італійській пресі, що місцеві мешканці щомісяця сплачують 23 євро за “дезінфекцію улюблених голубами місць”, він захотів ввести новий податок і в столиці.

Податок на салюти.

За словами начальника Головного управління надзвичайних ситуацій Віталія Пшеничного, запускати феєрверки можна було б тільки зі спеціально обладнаних майданчиків і за невелику плату, яку затвердить Київрада. Спеціальна комісія вивчила десять районів столиці, попередньо визначивши 79 місць для любителів піротехніки. Паралельно комісія розробляє систему штрафів для порушників порядку. Але далі цих розмов справа не пішла. Але це ще далеко не все….

Рандеву працевлаштування на іподромі

Лідер депутатської групи “Соціальна справедливість”, голова постійної Комісії з питань гуманітарної політики Алла Шлапак розповіла “Киянам.Обозревателю” які з прийнятих у Київраді рішень їй запам’яталися найбільше:

– Якщо говорити про сумне, то мені, як голові профільної Комісії, будь-яке прийняте у даній сфері рішення кшталт Сталінградській битві, – говорить Шлапак. Мова йде про соціальний захист, турботу про малозабезпечених, фінансування гуманітарних проектів. Мені доводиться щоразу доводити депутатам очевидні речі, розповідати про необхідність того, що вони самі прекрасно розуміють і всякий раз боротися зі спробами урізати фінансування того чи іншого проекту. Що стосується смішного – як зараз пам’ятаю, в році 2008-му та 2009-му ми (депутати) сорок хвилин до хрипоти сперечалися, чому за бюджетні кошти в столичний зоопарк купується пара жирафів…самців. І навіть хотіли покласти на одну з фракцій відповідальність за купівлю хлопчикові саме дівчатка-жирафа.

А ось лідера фракції у Київраді “БЮТ-Батьківщина” Тетяну Меліхову неабияк “повеселили” спроби депутатів “зіграти на баяні” з Жуковим островом:

– Будучи Олеся Довгого секретарем Київради він незрозуміло чим мотивував необхідність зменшення території Жукова острова з 1750 га до 200 (!), – говорить Меліхова. А дивлюся нещодавно – на земельній Комісії знову спливло питання з островом, на цей раз, нібито зі збільшенням незаконно урізаних площ на цілих 100 га. тобто з 200 до 300. Не смішно? Кому як…

На щастя, зараз Київрада не приймає відверто безглуздих рішень, – впевнений голова депутатської фракції “Республіка Київ” Денис Москаль. Однак трапляється, що в місцеві ради потрапляють і не зовсім зрозумілі пропозиції і документи, а особливо креативні жителі і безнесмены веселять депутатів своїми пропозиціями. Наприклад, якийсь час назад в комісію з питань власності звертався якийсь підприємець з проханням дозволити йому проводити на іподромі зустрічі роботодавців і людей, які шукають роботу. Та ще й вирішив назвати такі зустрічі: “Рандеву працевлаштування на іподромі”.

Звичайно, в Київраді ніхто на таке не пішов, адже ці пропозиції виходять далеко за рамки діяльності та центру зайнятості, та комунального підприємства “Київський іподром”.

Маскалю також важко зрозуміти, хто і чим керувався при прийнятті Програми розвитку туризму в Києві до 2015 р., запропонувавши внести в неї проект готельно-реабілітаційного центру на території лікарні Інституту нейрохірургії ім. Ромоданова.

– Невже у столиці України більше ніде розміщувати туристів, крім як на території лікарні? – запитує Москаль.