Хто і як отримує в Україну квартири?

Серед майнових проблем квартирне питання залишається гострим і болючим. Навколо нього шикуються хитрі схеми, плетуться багатоходові інтриги і виникають гучні скандали.

За чиновників і силовиків, які отримують “пільгове” житло, як правило, розплачуються місцеві громади. Чи змінить ситуацію постанова Кабміну про призупинення фінансування з бюджету держреєстру які потребують поліпшення житлових умов?

Конституція України підтверджує відмову держави від патерналістських підходів. Право на житло гарантується створенням умов, за яких кожний громадянин повинен мати можливість його побудувати, придбати у власність або взяти в оренду. При цьому в Основному Законі є положення, згідно з яким громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату.

Здається, все ясно: українцям дається можливість вирішувати житлові питання за свій рахунок, і тільки потребують соцзахисту зберігають право на безкоштовне житло. У Конституції немає навіть натяку на те, що на нього можуть претендувати чиновники або чимось відзначилися діячі. Але у Житловому кодексі це положення уточнюється”: право на отримання житла мають громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.

Як бачимо, за Конституцією право на безоплатне або пільгове житло мають ті, кому потрібно соцзахист, а в кодексі — “громадяни, які потребують поліпшення житлових умов”. У першому випадку це незаможні — інваліди, багатодітні, інші представники пільгових категорій, а в другому — хто завгодно, який вважає, що його житлові умови вимагають поліпшення. Положення-те широке, виписане як ніби спеціально для чиновників. Кожен їх крок кар’єрними спіралі може супроводжуватися “покращенням житлових умов”. А житла не вистачало в часи Булгакова, так і не вистачає зараз. На чию користь закінчиться змагання претендують на житло чиновників і незаможних, не можна загадувати. Спритним чинушам навіть невеликої щілини достатньо, щоб пролізти в “нужденні”, а кодекс залишає дірки для зловживань.

Сформована система розподілу безкоштовного житла дає простір для маніпуляцій. На ділі черзі на отримання такого житла або просуваються вкрай повільно, або стоять на місці, а трапляється, що рухаються… у зворотний бік. У їх числі виявляються саме представники тих категорій, які, за Конституцією, єдині, хто має право на безкоштовне житло, тобто незаможні. Справа в тому, що видача безкоштовного житла регулюється за різними списками: загальним, першочерговим, позачерговим. І який “сорт” черговиків отримує перевагу, очевидно. Більшість співгромадян звикло до того, що безкоштовних квартир не дають. Але це, виявляється, не так.

З нормативних актів радянських часів залишилося в числі діючих трохи, але в питаннях розподілу безкоштовного житла для чиновників майже все як і раніше. Способи, як оперативно заволодіти квадратними метрами, є. Існує стара практика ротації кадрів (причому не одинична), коли чиновник переїжджає з місця на місце, попередня квартира залишається дітям або іншим родичам, а прибулий в столичний регіон призначенець знову претендує на житло. Його дають у вигляді виключення, позачергово або першочергово. Житло можна отримати у користування” і перевести в постійне. Службову квартиру можна перетворити на приватну, а ще — “вибити” безкоштовно землю для будівництва відомчого або відхопити вагому частку вже збудованого на кошти інвесторів житла, знову-таки, за рахунок інших.

Кількість силовиків, чиновників та інших першочергових, яким ніколи стояти в “загальних” чергах, до такої міри чимале, що їм хоча б між собою — в “пільгових” розібратися. Наприклад, на безкоштовне житло претендують судді. Але є ж ще співробітники Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ, прокурорські працівники. Не відстають і місцеві чиновники. Хто ж відмовиться від отримання безкоштовної квартири, та ще у столичному регіоні? Ось і виходить, що на міста Київської області припадає ну дуже велика “квартирна” навантаження. Адже не всім столичним чиновникам і їх домочадцям вдається отримати дармове житло безпосередньо у Києві. Квартири в Броварах, Ірпені, Вишневому теж вважаються непоганим варіантом.

Взяти, приміром, Бровари. Наявність добре розвинених транспортних розв’язок і безперебійне курсування “маршруток” роблять квартири в цьому місті досить престижними і бажаними. У Броварському міськраді створили спеціальну комісію із забезпечення реалізації житлових проблем. Як вона працює, які у неї пріоритети? Як вдалося з’ясувати тутешнім активістам, в минулому і позаминулому роках понад 50% від загальної кількості розподілених квартир у цьому місті безкоштовно отримали представники МВС, СБУ, Міноборони, суду і прокуратури. Дещо менше квартир дісталося працівникам місцевих комунальних служб. Для решти залишилися крихти.

Треба сказати, що Київщину квартирні стрясають скандали із завидною постійністю. Один з недавніх стався в Бучі. Нинішньої зими тутешній виконком виділив безкоштовне житло кільком чиновникам. Ясна річ, що бучанские черговики-пільговики, які тривалий час очікують належних їм квадратних метрів, обурилися і зажадали пояснень, які, природно, звучали невиразно і непереконливо. Втім, “обходити” черговиків — звична справа. Ні для кого не секрет, що чиновники і раніше отримували квартири, причому для цього не потрібно було навіть проживати в Бучі. Втім, така практика поширена і активно, особливо останнім часом, використовується не тільки в Київській області. Є інформація про те, що “свої” місця у черзі за безкоштовними квартирами, не проживши в Києві покладеного терміну, активно освоювали чиновники низки столичних районів.

Звідки беруться квартири (тим більше безкоштовні), якщо, як правило, місцеві виконавчі комітети самостійно будують житла мало? Левову частку квартир, які надходять у розпорядження місцевих рад, ті отримують за рахунок забудовників, і столична область — не виняток. Всі ті, хто зводить житло на Київщині, повинні відраховувати так звані внески у фонд розвитку тих населених пунктів, в яких ведеться будівництво, таким чином як би купуючи собі право на будроботи. “Внески” визначаються в квадратних метрах побудованих квартир. Треба сказати, що місцева влада досить швидко звикли до “пайків”, що становить 10% від побудованого. І посилено їх освоювали (і все одно не вистачало для все зростаючої армії чиновників). Так і пільговикам, хоча б для годиться, треба було щось виділяти.

Хто знає, яких би масштабів досягла корупція в житловому питанні, якби в процес не втрутився економічну кризу, яка завдала відчутного удару по будівельній галузі. Тягнути відступну “десятину” забудовникам та їх інвесторам стало занадто накладно. Уряду, що зіткнулося з обвалом у будівництві житла, нічого не залишалося, як зменшити апетити місцевих властей в отриманні та розподілі безкоштовного житла. Замість 10% наказали віддавати 2% (але ряд місцевих органів влади воліє раніше претендувати на всі 10%).

Після того, як частка виділеного безкоштовного житла зменшилася в п’ять разів, ділити його між пільговиками і своїми людьми стало складніше, кількість скандалів зросла. Так, у Василькові, незважаючи на зниження частки виділяються забудовниками квадратних метрів, вирішили продовжити квартирний рай для чиновників, суддів, прокурорських і міліцейських працівників. Оскільки виділених забудовниками квартир не вистачило, то ініціативне в подібних питаннях міське начальство пішло на безпрецедентні заходи, залишивши без житла при здачі будинку не тільки пільговиків, але і… інвесторів, тобто громадян, які виділили кошти на будівництво будинку і, звичайно, готувалися заселитися в викуплені ними квартири. Але не всі з них могли це зробити, так як в їх квартири вже були поселені суддя, працівник прокуратури і т. д. І якщо інвестори після події могли хоча б спробувати захистити себе в судах, ЗМІ, то рядові пільговики і цієї можливості позбавлені. Адже положення про чергах виписано настільки нечітко і неконкретно, що залишає практично необмежені можливості для зловживань.

Після зменшення частки житла, що віддається забудовниками громадам, в числі найбільш постраждалих виявилися ті ж фігуранти загальних черг, які і раніше не особливо рухалися, а останнім часом “задкують назад, оскільки комусь із “незамінних” обов’язково і терміново знадобилося житло. У міськраді одного з найбільш активно забудовуються пристоличних міст — Вишневого коридори обвішані списків черговиків. Мовляв, все прозоро і справедливо. Насправді, як стверджує депутат місцевої міськради Володимир Тищенко, це не більше, ніж ширма для непосвячених. Загальна черга-то застигла на місці, а реальні квартири потихеньку отримують зовсім інші люди. Їм для цього не потрібно ні виставляти свої прізвища на загальний огляд, ні навіть жити у Вишневому.

Виходить, що де-юре забудовники розраховуються квадратними метрами, але значна їх частина потрапляє в руки людей, які не мають до міста ніякого відношення. Робота комісії з розподілу житла закрита, в тому числі і для депутатів. Таке грубе порушення законності можливо лише в тому випадку, якщо розподільників безкоштовних метрів житлоплощі в їх прагненні обдарувати чиновників і ущемити малозабезпечених підтримують представники вищих ешелонів влади. У ланцюжку “виділення землі під забудову — будівництво багатоповерхівок в престижних місцях — розподіл житла” корупційна складова зашкалює.

Може, гучні скандали укупі з п’ятикратним зменшенням безкоштовного житла змінять співвідношення виділяються в квадратних метрах для чиновників і істинно потребують користь останніх? На жаль, останні рухи влади сіють ще більші, ніж раніше, сумніви з цього приводу. У першій декаді лютого Кабмін переглянув Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла. При цьому з нього була виключена норма, згідно з якою бюджетні кошти можна було направити, крім будівництва (придбання) доступного житла ще й на формування Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Начебто все логічно і правильно — відтепер казенні кошти згідно з вищезазначеним порядком будуть використовуватися тільки за їх основним цільовим призначенням.

Однак підступ може полягати в тому, що про створення вищезазначеного Єдиного держреєстру які потребують поліпшення житлових умов як такого поки ніхто так і не відзвітував. Цей раніше широко розпіарений проект влади начебто і ініціювалось з метою навести порядок, щоб зробити прозорим і справедливим процес виділення пільгового житла черговикам, першочерговикам і внеочередникам. З цією метою всім претендентам на допомогу держави було запропоновано пройти перереєстрацію для занесення оновленої інформації в новий електронний держреєстру, реєстрація в якому була визначена начебто обов’язковою умовою (принаймні, для простих смертних) для претендентства на участь у різних житлових держпрограмах.

Однак будучи фактично ініційованим майже п’ятирічку тому (див. довідку), проект так і не був доведений до логічного завершення. Останній раз термін здачі реєстру були перенесені з
1 січня на кінець першого кварталу поточного року. І ось — припинення фінансування “майже в самий останній момент”, без вказівки альтернативного джерела (принаймні, про це ніде офіційно не повідомлялося).

Чи Не стане це формальним приводом для того, щоб поховати як саму ідею, так і останні надії фігурантів загальних черг на квартири, щоб ті “не плуталися під ногами” у першочерговиків і позачерговиків? А останні, мабуть, свого не упустять. Якщо в уряду руки не доходять до реального вирішення питання, може, слід місцевим органам влади піднатужитися і скинутися на створення окремого Укб (управління капітального будівництва) для особливо привілейованих? І нехай будують житло. Але — за свої гроші. Місцевим громадам це обійдеться куди дешевше, ніж постійні “пожертви” житла на користь обраних.