Чим загрожують українцям їх власні квартири?

Ветхих будинків в Україні – сотні тисяч. Близько 80% населення України проживає в містах, причому велика частина українців живе в багатоповерхових будинках, які були побудовані ще 40-50 років тому. Більшість українських багатоповерхівок перебувають в аварійному стані. Чого боятися.

2012 рік погано почався для мешканців будинку, розташованого за адресою вул. Макарова, 79, в місті Макіївка Донецької області. Восьмого лютого одна зі стін їх п’ятиповерхівки звалилася на землю. У момент аварії в квартирах знаходилися декілька десятків чоловік. Дивом ніхто не постраждав. Місцеві жителі були переконані, що дім завалився через величезну тріщини у фундаменті. Більше десяти років це житловий будинок числився як аварійне. Мешканців давно мали розселити. Але місцевим чиновникам було все ніколи…

Сипучий цегла

Макіївське ПП – лише один з прикладів, що наочно демонструють стан житлового фонду України. Ветхих будинків в Україні – сотні тисяч. Близько 80% населення України проживає в містах, причому велика частина українців живе в багатоповерхових будинках, які були побудовані ще 40-50 років тому.

«У структурі житлового фонду значну частку займає застаріле й аварійне житло. Загальна площа цього житла становить 5 млн. 700 тис. кв. м. Зверніть увагу, це більше половини річних обсягів будівництва в Україні. В цих будинках живуть понад 125 тис. наших громадян», – зазначає Олег Бельовський, експерт Національного інституту стратегічних досліджень. Зокрема, загальна площа житлових будинків, що входять до складу аварійного житлового фонду, становить 1,2 млн квадратних метрів. У будинках аварійного типу проживає майже 25 тис. осіб.

Найбільше аварійних будинків у маленьких містах України. У мегаполісах ситуація трохи краще. «В Києві, Харкові, Донецьку та інших великих містах до кризи активними темпами йшло будівництво. Забудовники викуповували землю під такими будинками, жителів розселяли, будинки зносили, а на їх місці будували сучасні «свічки…», – говорить фахівець з нерухомості Іван Єфименко.

Втім, навіть у великих містах аварійні будинки все ж залишилися. Так, у Києві, за різними даними, таких будинків налічується від 60 до 100. У Харкові, за інформацією Департаменту житлового господарства Харківської міськради, 31 будинок має статус аварійного, а в Донецьку – понад 500.

«Ми будувалися як шахтарське місто, зводили тимчасове житло: времянки, бараки. З часом планувалося побудувати нормальні будинку. Але Радянський Союз розпався, про плани забули, а сотні сімей досі живуть у бараках», – розповідає Василь Григоренко, донеччанин, який в радянський час обіймав посаду головного інженера будівельного тресту Донецька.

У маленьких містах будівництво не велося навіть у передкризовий період. «Пік будівництва у нас був в 50-ті роки. Останні 20 років в місті взагалі нового житла не зводили. Як думаєте, в якому стані у нас знаходиться житловий фонд зараз?» – розмірковують у мерії Красноармійська (Донецької області). До речі, Красноармійськ – ще відносно велике місто. У сусідніх, таких як, наприклад, Красногорловка або Родинське, ситуація набагато гірша. Там будинки в буквальному сенсі обсипаються. І при цьому ряд будинків, незважаючи на явні зовнішні пошкодження, і зовсім не має статусу аварійних.

«Якщо вдома присвоюють статус аварійного, жителів повинні розселити, а будинок – знести. Ось тільки отримати статус аварійного будинку дуже важко. Ані Жеки, ані муніципалітети не хочуть видавати відповідну документацію, адже в такому випадку їм доведеться подумати, куди відселяти таких мешканців», – пояснює Тамара Жук, голова одного з ОСББ Дніпропетровська.

Є й інша сторона питання – у Львові або, наприклад, Києві, є багато житлових будинків, які в той же час є ще і пам’ятками архітектури місцевого значення. За законом їх не можна зносити, а потрібно реставрувати за всіма нормами і правилами, які передбачають міжнародні конвенції, ратифіковані у свій час Україною. «А це дуже дорогий процес: мало того, що мешканців потрібно буде відселити, що саме по собі непросто – такі будинки знаходяться в центрі міста і люди не хочуть звідти з’їжджати, потрібно ще й наймати дорогих фахівців з реставрації, яких в Україні можна на пальцях однієї руки перерахувати, зробити і затвердити проект такої реставрації», – пояснює Іван Єфименко.

Запахло газом

Порахувати старий і аварійний фонд заважає і відсутність паспортизації будинків. Нагадаємо, свого часу в Міністерстві з питань ЖКГ (нині Мінрегіонбуді) хотіли ввести таку документацію. Передбачалося розміщувати онлайн інформацію про стан будинку – кожен би міг зайти і прочитати, коли, наприклад, в будинку проводився капітальний ремонт, мінялися труби, латалась дах і т. п. онлайн Така система, до речі, є у багатьох містах Європи.

Однак реалізувати задум в Україні не змогли – натрапили на протидію місцевої влади. «Жекам невигідна така звітність. Адже в такому разі мешканці зможуть їх проконтролювати, і не можна безконтрольно списувати кошти на міфічний ремонт», – вважає Тамара Жук.

«Це було невигідно і ріелторам, які мали особливий вплив на місцевих чиновників. Хто ж захоче купувати квартиру в будинку, в якому тече дах, а втрати тепла сягають 60%», – вважає брокер, який побажав зберегти анонімність.

За будівельним нормам, кожні двадцять років повинні проводитися капітальні ремонти, які включають в себе заміну комунікацій. Це заміна водопровідних і каналізаційних труб, системи опалення, електро – і газопостачання будинку. Але чи багато українців можуть похвалитися тим, що в їх будинку проводились такі роботи?

І це друга, після явних пошкоджень самого будинку, велика проблема житлового сектора України. Такі будинки, тобто не аварійні, а просто старі, у загальній частці житлового фонду займають 70%. І старі інженерні комунікації теж становлять загрозу для життя обителей такої будівлі.

«Загоряння з-за старої проводки – цілком поширена причина пожеж. У нас у сусідів мало не загорілася квартира (будинку сорок років). Нормальна сім’я. Вийшли за продуктами, повернулися, в коридорі відійшов шматок шпалер вже тліє. Де-то проводку коротнуло, адже її не перекладали з моменту будівництва будинку», – каже Михайло Остапенко, киянин, який проживає в районі Академмістечка.

Є проблеми і з системами водопостачання та водовідведення. Правда, загрози для життя мешканців будинку вони не представляють, але додати турбот і зайвих витрат можуть цілком. «У нас прорвало трубу, яка проходить в стіні. Довелося оббивати плитку у ванній кімнаті. А ми тільки ремонт зробили. Просто втратили чотири тисячі гривень», – нарікає харків’янка Людмила Стребкова.

«Затоплення квартири і погана електрика – ще півбіди. Але ось старі системи газопостачання – це страшно. Подивіться, як в останні рік почастішали такі аварії в Україні. Кожен рік десь вибухає будинок», – говорить Тамара Жук.

Таких прикладів багато. Так в цьому році в дев’ятиповерхівці на вулиці Петра Слинька в Харкові через витік газу стався вибух. Постраждало більше 50 людей. В якості компенсації мешканці отримали від мерії всього по тисячі гривень. Цих грошей вистачить на оплату трьох діб проживання в недорогий харківської готелі або на місяць оренди кімнати в комунальній квартирі на околиці міста.