Архітектори і містобудівники можуть суттєво впливати на психічний стан городян

Новий напрямок наукових досліджень – нейро-урбанізм – вивчає взаємозалежність між міським стресом і психічними захворюваннями.

Багато шуму, транспорту, сміття та людей, які постійно поспішають і штовхаються – життя у великих містах повно стресу. Перспективи кращої роботи, високої зарплати, урбаністичної культури і способу життя приваблюють в місто все більше людей: якщо 60 років тому в містах проживало менше третини населення планети, то сьогодні – вже більше половини. До 2050 року, за оцінками експертів, ця цифра складе 70%.

Зі збільшенням міського населення зростає і число психічних захворювань, застерігає Андреас Мейєр-Лінденберг (Andreas Meyer-Lindenberg), директор Центрального інституту психічного здоров’я в Манхаймі: «Депресії від самотності коштують людям в Європі близько 120 мільярдів євро на рік. А вартість усіх психічних захворювань в цілому – включно з деменцією, тривогою і психозом – перевищує бюджет Європейського стабілізаційного механізму. Часто навіть недооцінюють, наскільки часті і важкі ці захворювання».

Життя в місті часто призводить до самотності і хвороб

2003 року у Великобританії провели дослідження, присвячене психологічному стану мешканців лондонського району Camberwell, який з середини 1960-х років набув великого приросту населення. Між 1965 і 1997 роками кількість хворих на шизофренію там майже подвоїлася. У Німеччині з 2000 до 2010 року подвоїлася кількість днів, робітники проводили на лікарняному у зв’язку з психічними розладами. А в Північній Америці, згідно з останніми дослідженнями, близько 40% всіх лікарняних листів від працівників пов’язані з депресією.

«У великих містах можна не знати своїх сусідів, можна не отримувати такої соціальної підтримки, як у маленьких містечках чи селах; можна загалом відчувати себе самотнім і виключений з соціального життя», – пояснює Андреас Хайнц, директор клініки психіатрії та психотерапії в Берліні.

На сьогодні не вистачає серйозних досліджень про вплив «міста» на людський мозок. За дослідженнями тварин моделей відомо, що соціальна ізоляція змінює систему нейромедіаторів головного мозку: «У цілому вважають, що серотонін є одним з головних нейромедіаторів, який працює як амортизатор при загрозливих ситуацій. Якщо тварина рано ізолювати від соціуму, кількість серотоніну різко зменшується. Це означає, що відділи мозку, які реагують на загрозу, стають розгальмованими й реагують занадто сильно. Таким чином, соціальна ізоляція і відсутність соціальної підтримки призводять до того, що можна стати особливо чутливих до стресу: ми звикаємо перебільшувати значення ситуацій, які в дійсності не так вже й загрозливі. Як результат – отримуємо стрес».

Міська життя змінює мозок

Одне з перших досліджень на людях, здається, підтверджує цю гіпотезу. Андреас Мейєр-Лінденберг і його команда за допомогою магнітно-резонансної томографії досліджували мозок людей, які виросли у великих містах, і тих, хто переїхав в місто вже дорослим. Піддослідним треба було вирішити невеликі вимірювані завдання, в той час як дослідники піддавали їх негативного соціального впливу: наприклад, скаржилися, що ті надто повільно рахують, або роблять це гірше попередників.

Якщо ви не витримуєте стресу, переїжджайте в невелике місто або село

«Ми дивилися на ті зони мозку, які є активними під час стресу. Вони суттєво відрізнялися в залежності від того, наскільки сильний міської досвід мали піддослідні. Особливо відреагувала на соціальний стрес мигдалеподібна зона мозку: активною була реакція у тих, хто довше перебував у міському середовищі. Ця зона мозку активна завжди, коли людина сприймає щось як загрозу. Вона може запускати проти-реакції на агресію і відіграє важливу роль у розвитку розладів ». У людей, які виросли в місті, під впливом стресу в певних зонах мозку була така ж активність, як і у осіб з генетичною схильністю до шизофренії.

Архітектори повинні змінити погляди

Результати дослідження мозку можуть виявитися корисними при прийнятті рішень архітекторами або містобудівниками, вважає Річард Бурде (Richard Burdett), професор у галузі міських досліджень в Лондонській школі економіки. І «нейро-урбанізм» є перспективним знанням, щоб запобігти поширенню психічних хвороб у містах.

«Міські планувальники повинні постійно думати про баланс між необхідністю організувати багато людей в обмеженому просторі і необхідністю мати відкриті простори, – вважає Бурде. – Люди повинні мати можливість ходити в кіно, зустрічатися з друзями або гуляти вздовж річки. Такі аспекти сьогодні практично не враховують, коли планують нові міста, наприклад в Китаї або Індонезії. Архітектори піклуються про пропорції і форми, міські планувальники – про ефективність громадського транспорту. Але ми часто не маємо ніякого уявлення про те, як це впливає на людей».